Шинкарук Володимир Федорович

ШИНКАРУ́К Володимир Федорович (19. 08. 1954, с. Вчорайше, нині Бердичівського р-ну Житомирської обл. — 06. 12. 2014, Житомир) — письмен­ник, літературо­знавець, бард. Батько І. Шинкарук. Член НСПУ (2007). Премії імені М. Шпака (1986), імені І. Огієнка (2008), 1-а премія конкурсу «Коронація слова» в номінації «Пісен­ні текс­ти про коха­н­ня» (2010). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закінчив Житомирський педагогічний ін­ститут (1976, спеціальність «російська мова і література»; 1997, «українська мова і література»), де від 1976 й викладав (нині Житомирський університет), а також у Київському університеті культури та мистецтв (2000—02). Наукові дослідже­н­ня присвячені історії літератури та мистецтва, літературному крає­знавству. Автор біо­бібліо­графічного довід­ника «Літературна Житомирщина» (1993), на­вчальних посібників «Давня література: Практикум» (2003), «Українська література. ХІ—ХVІІІ ст.: Практикум» (2006; обидва — у спів­авторстві з П. Білоусом; усі — Житомир). Ви­ступав як драматичний актор, був ведучим концертних про­грам, виконував власні пісні (дипломант 4-го Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та спів­аної поезії «Оберіг», 1989; автор кращої пісні фестивалю «Червона рута», 1993 тощо). Ведучий гастрольного туру лауреатів фестивалю «Червона рута» (1993, 1995) містами України та Європи (Польща, Словач­чина, Німеч­чина, Угорщина, Франція), мистецької акції «Лишається надія» (1997), між­народного фестивалю «Крізь терни до зірок» (Черкаси, 1997—99), масових святкових заходів на Май­дані Незалежності та ін. Гастролював перед українською діаспорою в США (2000). У творчому доробку — музично-драматичні композиції «Біля Вічного вогню» (1985), «Вічний спогад про війну» (1995), «Слово про рідну матір» (1999), «Дім для душі» (2002); моно­спектакль «Історія однієї любові» (2006) та публіцистична ви­става «Голодомор» (2008); аудіоальбом «Дім для душі» (Coll. 1, 1998; Coll. 2, 2001); компакт-диски «Дім для душі» (2002), «Колір тиші» (2008), «Пере­коти-НЕБО» (2009), «Шестиструн­ний дощ» (2010), «Прислухаюсь до серця», «Дороже крови» (обидва — 2013); понад 40 пісень для репертуару дочки. Пере­клав українською мовою пʼєси «Король-олень» К. Гоцци (по­ставлена в Житомирському музично-драматичному театрі імені І. Кочерги, 2011), «Сич і кішечка» Б. Маноф­фа, трагікомедію «Чума на ваші дві родини» Г. Горіна. Автор збірок поезій та пісень: «Moderato синіх сутінків» (1994), «На від­стані ночі» (1996), «Пере­літні дощі» (1999), «Пере­хрестя роз­лук» (2004), «Колискова для осені» (2009), «У затінку сонця» (2012), збірок прози «Оповіда­н­ня» (2003), «Не­стандартний під­хід» (2006), книжки поезії та прози «На два життя одразу» (2010; усі — Житомир), роману «Тренер» (К., 2011), а також низки статей в ЕСУ. Від 2015 у Житомирі проводять Між­народний фестиваль мистецтв «Пісен­ний Спас» імені Ш.