Шинкарук Володимир Федорович

ШИНКАРУ́К Володимир Федорович (19. 08. 1954, с. Вчорайше, нині Бердичівського р-ну Житомирської обл. — 06. 12. 2014, Житомир) — письменник, літературознавець, бард. Батько І. Шинкарук. Член НСПУ (2007). Премії імені М. Шпака (1986), імені І. Огієнка (2008), 1-а премія конкурсу «Коронація слова» в номінації «Пісенні тексти про кохання» (2010). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закінчив Житомирський педагогічний інститут (1976, спеціальність «російська мова і література»; 1997, «українська мова і література»), де від 1976 й викладав (нині Житомирський університет), а також у Київському університеті культури та мистецтв (2000–02). Наукові дослідження присвячені історії літератури та мистецтва, літературному краєзнавству. Автор біобібліографічного довідника «Літературна Житомирщина» (1993), навчальних посібників «Давня література: Практикум» (2003), «Українська література. ХІ–ХVІІІ ст.: Практикум» (2006; обидва — у співавторстві з П. Білоусом; усі — Житомир). Виступав як драматичний актор, був ведучим концертних програм, виконував власні пісні (дипломант 4-го Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг», 1989; автор кращої пісні фестивалю «Червона рута», 1993 тощо). Ведучий гастрольного туру лауреатів фестивалю «Червона рута» (1993, 1995) містами України та Європи (Польща, Словаччина, Німеччина, Угорщина, Франція), мистецької акції «Лишається надія» (1997), міжнародного фестивалю «Крізь терни до зірок» (Черкаси, 1997–99), масових святкових заходів на Майдані Незалежності та ін. Гастролював перед українською діаспорою в США (2000). У творчому доробку — музично-драматичні композиції «Біля Вічного вогню» (1985), «Вічний спогад про війну» (1995), «Слово про рідну матір» (1999), «Дім для душі» (2002); моноспектакль «Історія однієї любові» (2006) та публіцистична вистава «Голодомор» (2008); аудіоальбом «Дім для душі» (Coll. 1, 1998; Coll. 2, 2001); компакт-диски «Дім для душі» (2002), «Колір тиші» (2008), «Перекоти-НЕБО» (2009), «Шестиструнний дощ» (2010), «Прислухаюсь до серця», «Дороже крови» (обидва — 2013); понад 40 пісень для репертуару дочки. Переклав українською мовою п’єси «Король-олень» К. Гоцци (поставлена в Житомирському музично-драматичному театрі імені І. Кочерги, 2011), «Сич і кішечка» Б. Маноффа, трагікомедію «Чума на ваші дві родини» Г. Горіна. Автор збірок поезій та пісень: «Moderato синіх сутінків» (1994), «На відстані ночі» (1996), «Перелітні дощі» (1999), «Перехрестя розлук» (2004), «Колискова для осені» (2009), «У затінку сонця» (2012), збірок прози «Оповідання» (2003), «Нестандартний підхід» (2006), книжки поезії та прози «На два життя одразу» (2010; усі — Житомир), роману «Тренер» (К., 2011), а також низки статей в ЕСУ. Від 2015 у Житомирі проводять Міжнародний фестиваль мистецтв «Пісенний Спас» імені Ш.

Завантажити статтю