ЧЕРЕШНЬО́ВСЬКИЙ Михайло Матві­йович (05. 03. 1911, с. Стежниця, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 21. 07. 1994, Нью-Йорк, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — скульптор. Член молодіжної організації українського патріотичного юнацтва «Зарево» (1933–39), ОУН (1939). Голова Обʼ­єд­на­н­ня мистців-українців в Америці (1966–94). Закінчив від­діле­н­ня різьбле­н­ня й скульптури Коломийської мистецько-промислової школи (нині Івано-Франківська обл., 1933; викладач В. Кобринський), від­діл скульптури Краківського ін­ституту пластичного мистецтва (Польща, 1939; викладачі К. Гомоляч, Ф. Кальфас, З. Маце­йовський). На початку 2-ї світової війни організував у м. Болехів (нині Івано-Франківська обл.) власну майстерню народного деревʼяного різьбле­н­ня. Майстерно володів при­йомами виїмчастого різьбле­н­ня. Створював порт­рети, станкові скульптури, декоративні композиції. Один із організаторів та учасників ви­ставки у Львові (1943), де презентував скульптуру «Мати з дитиною» (1938) та порт­рет Т. Шевченка (1941; у спів­авторстві з братом Іваном). Від 1943 — воїн УПА (псевдо Петро). На­прикінці 2-ї світової війни у складі бо­йової групи УПА про­йшов через Чехо-Словач­чину в Німеч­чину. Мешкав у Даґ­ґендорфі, Міт­тенвальді, Мюнхені. Від 1951 — у Нью-Йорку. Від­тоді працював ре­ставратором-різьбярем коштовних рам для картин у фірмі «Матта» (до 1970). На початку творчої діяльності Ч. вдавався до різних стилів та напрямків — від класицизму до ім­пресіонізму й кубізму, згодом основним стилем обрав неокласицизм, у якому вповні виявив власну манеру й індивідуальність. Улюблені матеріали — дерево, бронза, мармур, граніт, бетон, гіпс. Для творів Ч. характерні класична чистота й монументальність стилю. Автор низки порт­ретів ві­домих українських діячів — Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Вин­ниченка, Олега Ольжича, Д. Донцова, Г. Чу­принки та ін. Знаковими у творчості митця стали памʼятники та монументи, реалізовані в бронзі. Це, зокрема, памʼятник героям боротьби за державність України в Ел­ленвіл­лі (шт. Нью-Йорк, США, 1962; його увінчано тризубом, а внизу — погру­д­дя С. Петлюри, Є. Коновальця, Р. Шухевича й С. Бандери, що символізує тривалість боротьби за визволе­н­ня), Лесі Українки в Клівленді (шт. Огайо, США, 1961), в Гай-Парку в Торонто (Канада, 1975), проєкт памʼятника митрополитові Андреєві Шептицькому для Філадельфії (шт. Пенсильванія, США, 1986). Брав участь у конкурсі на памʼятник Т. Шевченку у Вашинґтоні. Разом із П. Холодним 1963–64 різьбле­н­ням на дереві оформив іконостас, кивот, люстру в церкві св. Івана Хрестителя в Гантері (шт. Нью-Йорк). Активно працював у Товаристві колишніх вояків УПА, Організації визвольного фронту. Учасник мистецьких ви­ставок у Польщі (від 1938), Україні (від 1942), Німеч­чині (від 1948), США (від 1960-х рр.).