Рябокінь Хома Семенович

РЯБОКІ́НЬ Хома Семенович (07(19). 10. 1897, с. Лисича, нині Полтавського р-ну Полтавської обл. — 03. 01. 1963, м. Мін­неаполіс, шт. Мін­несота, США) — математик, громадський діяч. Кандидат фізико-математичних наук (1941). 1916 мобілізований до російської армії. Після Лютневої революції 1917 — член Української солдатської громади 235-го запасного піхотного полку (м. Азов, нині Ростовської обл., РФ). 1918—19 — під­старшина 2-го Запорозького полку Армії УНР, учасник боїв із військами геть­мана П. Скоропадського і Червоною армією. Закінчив фізико-математичний від­діл Полтавського ІНО (1925). Викладав математику та фізику в на­вчальних закладах Харкова. Від 1927 — аспірант Харківського НДІ математики і механіки; від 1930 — викладач математичних дисциплін Харківського ІНО, згодом — Харківського університету. 

Роз­робляв українську математичну термінологію, спів­працюючи з професором О. Синявським. У січні 1938 заарештований за звинуваче­н­ням в українському націоналізмі, у жовтні 1940 звільнений за від­сутністю доказів і поновлений на посаді доцента Харківського університету. Під час німецької окупації Харкова 1941—43 — службовець міської управи, де опікувався сиротинцями. 1944—45 як фахівець примусово залучений до роботи на електротехнічному заводі фірми «АЕҐ» у Берліні. Після закінче­н­ня 2-ї світової війни — в таборі для пере­міщених осіб українського походже­н­ня імені М. Лисенка у м. Ган­новер (Німеч­чина), де організував і очолював середню школу для дітей. 1950 пере­їхав до США. Працював у науково-дослідному від­ділі одного із машинобудівних заводів Мін­неаполіса; 1952—63 — науковий спів­робітник від­ділу аеронавтики технологічного ін­ституту Мін­несотського університету. 

За­ймався пере­важно роз­рахунками для роз­робок аеронавтичних апаратів та при­строїв у військовій сфері, зокрема дослідже­н­ням стабільності парашутів у різних умовах. 1958 здобув докторат. Автор низки праць, серед яких — англомовні моно­графії «Про реальні унікурсальні криві» (1952) і «Трактат про фігури Лісажа і поліноми Чебишева» (1958), що мають фундаментальне наукове значе­н­ня, низки статей в «Енциклопедії україно­знавства». Також вміщував науково-популярні та публіцистичні дописи в українських емі­грантських часописах США та Канади: «Народна воля», «Нові дні», «Вільна Україна» та ін. В еміграції належав до політичного середовища, зорієнтованого на Державний центр УНР в екзилі. Входив до Українського національно-державного союзу на чолі з М. Лівицьким і деякий час — до його ЦК, був фундатором Товариства сприя­н­ня Українській національній раді у Мін­несоті, об­стоював поро­зумі­н­ня та обʼ­єд­на­н­ня всіх демократично спрямованих сил української еміграції, засуджував прояви тоталітаризму й авторитаризму в політиці та громадському житті.

Завантажити статтю