Лівицький Микола Андрійович

Визначення і загальна характеристика

ЛІВИ́ЦЬКИЙ Микола Андрі­йович (псевд. і крипт.: М. Лів-ий, Бог­дан Война­­рович, Тиміш Сотниченко, В. Ткач, М. Платковський, М. Євшансь­­кий та ін.; 09 (22). 01. 1907, м. Жмеринка Вінн. пов. Поділ. губ., нині Вінн. обл. — 08. 12. 1989, м. Філадельфія, шт. Пенсильва­­нія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — громадсько-політичний діяч. Син Андрія та Марії Лівицьких, брат Н. Лівицької-Холодної. Навч. у 1-й Укр. школі ім. Т. Шевченка (Київ). У листопаді 1920 разом із батьками емігрував до Польщі. Закін. Вищу торг. школу (Варша­­ва). Голова Укр. студент. громади (засн. 1921), спів­ред. її друк. органу — часопису «Студентсь­­кий голос» (Варшава, 1927–28), перший кошовий студент. корпорації «Запоріж­жя». Від 1931 — по­стій. секр. делегації уряду УНР при Лізі Націй і кер. філії Укр. пресового бюро в Женеві. Здобув ступ. магістра комерц. наук у Женев. університеті. Вміщував публікації у ж. «Тризуб» (Париж) та часописі «Діло» (Львів). 1937 за доруче­н­ням голови уряду УНР в екзилі В. Прокоповича здійс­­нив дипломат. по­їздки до Німеч­­чини, Чехо-Словач­чини, Поль­­щі, Австрії, Італії та Франції. 1938–39 проживав у столиці Кар­­пат. України — м. Хуст (нині Закарп. обл.), де ви­вчав можливість залуче­н­ня колиш. війсь­­ковиків Армії УНР до організації ЗС ново­створ. укр. держави. 1942 пере­їхав до Києва з метою налагодже­н­ня політ. діяльності, однак був заарешт. ґестапо та від­правлений до Польщі. Від 1945 мешкав у Німеч­чині, від 1984 — у США. Від 1946 — за­ступник голови, від 1951 — голова Укр. нац.-держ. союзу; водночас від 1949 — завідувач від­ділу преси й інформації, від 1954 — завідувач від­ділу закордон. справ Укр. нац. ради; 1967–89 — Президент УНР в екзилі. Багато статей Л. на­­друк. у зб. «Захід — Схід і про­блематика поневолених Москвою націй» (Мюнхен, 1975), «ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками» (Філадельфія, 1984).

Літ.: Помер Микола Лівицький, Пре­­зидент УНР в екзилі // Свобода. 1989, 12 груд.; Державний Центр Українсь­­кої Народної Республіки в екзилі: Стат­­ті і мат. Філадельфія; К.; Вашинґтон; 1993; E. Wiszka. Prasa emigracji ukraiń­­skiej w Polsce 1920–1939. Toruń, 2000; Недужко Ю. В. Європейські політичні процеси та пер­спективи від­родже­н­ня незалежної демократичної України в працях Президента УНР в екзилі Микола Лівицького. Лц., 2004.

О. В. Вішка

Завантажити статтю