Симінський Костянтин Костянтинович

СИМІ́НСЬКИЙ Костянтин Костянтинович (21. 02(05. 03). 1879, с. Милейчиці Гродненської губ., нині Польща — 13. 06. 1932, Київ) — фахівець у галузі будівельної механіки. Професор (1914), академік АН УРСР (1926; у 1931—32 — віце­президент). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1907; учень Є. Патона), де від­тоді й викладав: 1914—32 — завідувач кафедри опору матеріалів та механічної лабораторії, 1920—21 — декан інженерно-будівельного факультету, 1924—26 — проректор з на­вчальної частини. Водночас 1921—32 — директор Ін­ституту технічної механіки АН УРСР (Київ; від 1929 — Ін­ститут будівельної механіки, від 1959 — Ін­ститут механіки); 1929—32 — директор Київської філії НДІ споруд. 1914 захистив дисертацію «До утворе­н­ня просторових ферм для мостів» на зва­н­ня адʼюнкта будівельної механіки. 1918—19 працював над укла­да­н­ням української технічної термінології. Досліджував про­блему втомлюваності металу в мостах, деревині, ви­вчав її механічні властивості, характеристики міцності камʼяних будівельних матеріалів, зокрема роз­робив теорію міцності гранітів. За­пропонував способи створе­н­ня просторових ферм мостів, нові типи деревʼяних просторових кон­струкцій, дослідив пита­н­ня міцності та стійкості металевих стержнів. Автор низки приладів для ви­пробува­н­ня міцності мостів і кон­струкцій.

Завантажити статтю