ГАВРИ́ЛКО Михайло Омелянович (05. 09. 1882, Козацькі Хутори побл. с. Рунівщина, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. — осінь 1920, Полтава) — скульптор, графік, поет, військовик. Закін. Миргород. худож.-пром. школу (нині Полтав. обл., 1904; викл. О. Сластьон), навч. у С.-Петербур. училищі тех. малюва­н­ня (1904–05), Краків. АМ (1907–12; майстерня К. Лящки), стажувався у скульптора Е. Бурделя (Париж). Член УСДРП, СВУ (1914). Учасник Визв. змагань у складі УСС та армії УНР (1915–19). Від 1918 — нач. команди звʼязку 3-го полку 1-ї стрілец.-козац. дивізії у Конотопі. На­прикінці 1919 прибув до Полтави. Восени 1920 командував пов­стан. загоном побл. Полтави. Страчений. Від керівництва спожив. кооперації отримав замовле­н­ня виготовити погру­д­дя Т. Шевченка для встановле­н­ня памʼятника поету у селах Полтавщини. У творчості дотримувався реалізму народниц.-романт. напряму, монум. пластику по­єд­нував із психол. виріше­н­ням образу людини, прославляв силу, міць, бадьорість, рух. Осн. тема — шевченкіана. Учасник 4-х між­нар. конкурсів на проект памʼятника Т. Шевченку для Києва (1910 — 1-а премія). Автор поет. зб. «На румовищах» (Краків, 1909), публіцист. ст. «В справі конкурсу проектів памʼятника Т. Шевченкові» («Укр. хата», 1911, № 7–8). Окремі роботи зберігаються у Миргород. крає­знав. музеї, Одес. істор.-крає­знав. музеї.