Стебельський Богдан

СТЕБЕ́ЛЬСЬКИЙ Бог­дан (псевдоніми: Василь Ткаченко, Остап Хмурович, криптоніми: В. Т. та О. Х.; 15. 03. 1911, с. Томашівці, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 27. 07. 1994, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — живописець, графік, мистецтво­знавець, культуролог, літературо­знавець, редактор, громадсько-культурний діяч. Брат Степана, чоловік Аріядни, батько Ігоря Стебельських. Доктор філософії (1959). Голова обʼ­єд­на­н­ня митців «Зарево» в Кракові (1936–39), Української спілки образотворчих митців Канади (1957–72), НТШ в Канаді (від 1973), Ради справ культури при секретаріаті Світового кон­гресу вільних українців (від 1973). На­вчався в Краківській АМ (Польща, 1934–39). Учителював в українській гімназії в Хелмі (Польща, 1940–41); викладав в учительській семінарії в Самборі (1941–42), був директором Мистецько-промислової школи в Яворові (1942–44) на Львівщині. 1947–48 за­ймався малярством та журналістикою в Баварії. Від 1949 — у Канаді. Від 1965 очолював Асоціацію діячів української культури, був головним редактором її збірників «Естафета». Від­давав пере­вагу акварельному малярству, менше олійному живопису. Автор числен­них графічних оформлень книжкових і газетно-журнальних ви­дань: обкладинок до книги «Горбатенька» (1958; та ілюстрацій), ви­браних творів «Зарваниця» (1972) М. Кузьмович-Головінської, за­ставок до часопису «Гомін України» (1950–70-і рр.; усі — Торонто). Брав участь у мистецьких ви­ставках, зокрема Світовій ви­ставці українського мистецтва (м. Детройт, США, 1960), галереї Канадсько-української мистецької фундації (Торонто, 1986). Ви­вчав різні аспекти історії образотворчого мистецтва, культурогенези, культурної спадщини Київської Русі, шевченко­знавчої про­блематики, ідеології мистецтва через призму доль українських митців 20 ст. Багато уваги приділяв по­статі Ю. Липи, з яким приятелював, а також ви­вчен­ню творчості студентів Краківської АМ, вихідців з України. Ініціював створе­н­ня і був редактором (від 1955) місячного додатку «Література і мистецтво» часопису «Гомін України» (спів­редактор), публікуючи в ньому власні стат­ті актуальної про­блематики та популяризуючи національне мистецтво: «Володимир Баляс» (№ 1), «Мирон Левицький» (№ 3), «Іван Кейван» (№ 5; усі — 1955), «Михайло Черешньовський (№ 5), «Школа монументалістів-“бойчукістів”» (№ 18–20), «М. Г. Бурачек — майстер українського ім­пресіонізму» (№ 22–24; усі — 1956), «Тарас Шевченко — маляр у світлі нових публікацій» (1957, № 8–9), «Олекса Грищенко» (№ 4), «Юрій Нарбут» (№ 8–10; обидві — 1959), «Микола Мурашко» (1960, № 1), «Юліян Буцманюк» (№ 2), «Канада Василя Курилика» (№ 5), «Михайло Дмитренко» (№ 10; усі — 1962), «Михайло Мороз» (1964, № 12), «Юрій Липа» (1966, № 8), «Тарас Шевченко у світлі світової критики» (1967, № 3–5), «Северин Борачок — український Бон­нар» (1969, № 10), «Шонк-Русич і його емалії» (№ 7–8), «Торонто в образах В. Курилика» (№ 12; обидві — 1972) та ін.