Фомін Олександр Іванович
Визначення і загальна характеристика
ФОМІ́Н Олександр Іванович (22. 07(03. 09). 1879, м. Казань, Росія — 04. 11. 1947, Київ) — живописець. Батько І. Фоміна. Член СХУ (1939). Навчався у Вищому художньому училищі при Санкт-Петербурзькій АМ (1901–06; викладачі О. Кисельов, П. Чистяков). 1917–24 жив і працював у Лубнах (нині Полтавська обл.); 1924 переїхав до Києва, де викладав у політехнічному, від 1934 — у художньому інститутах: від 1945 — професор. Працював у галузях пейзажу й портрета в реалістичних традиціях. Роботи Ф. вирізняються ліризмом, гармонійним колоритом. Брав участь у мистецьких виставках від 1904. Деякі роботи митця зберігають у Національному художньому музеї України, в зібранні Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (обидва — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Осінь. Старий будинок» (1910–15), «Казанський дворик» (1914–16), «Зимовий етюд» (1910-і рр.), «М. Заньковецька» (1927), «О. Фоміна», «Автопортрет» (обидва — 1930-і рр.), «Канівські кручі» (1939–40), «І. Фомін» (1941), «Пізня осінь» (1941–43).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
