Ефрос Анатолій Васильович
Е́ФРОС Анатолій Васильович (справж. — Натан Ісайович; 03. 06. 1925, Харків — 13. 01. 1987, Москва) — режисер, педагог. Заслужений діяч мистецтвв РРФСР (1976). Державні нагороди СРСР. Закінчив Державний інститут театрального мистецтва (Москва, 1950; викл. М. Петров, М. Кнебель), де й викладав від 1964 (з перервами). Працював режисером Рязанського драматичного театру (РФ, 1951–53), Центрального дитячого театру (Москва, 1954–63); головним режисером театрів імені Ленінського комсомолу (1963–67), на Малій Бронній (1967–84), на Таганці (1984–87; усі — Москва). Послідовник мистецтва «переживання», творчо перероблював і розвивав систему К. Станіславського та його методи роботи з акторами. Під його керівництвом розвинулися акторські таланти О. Єфремова, Л. Дурова, О. Яковлєвої та ін. Періодично звертався до кінорежисури. Його фільм «У четвер і більше ніколи» (1977), де головну роль виконав О. Даль, вважають однією з найкращих стрічок радянського інтелектуального кіно. Режисер фільмів «Шумний день» (1960, співавт.), «Високосний рік» (1961), «Двоє в степу» (1963), телефільмів «Борис Годунов» (1970), «Сторінки журналу Печоріна», «Таня» (обидва — 1974), «Тартюф» (1984). Автор книг «Репетиция — любовь моя» (1975), «Продолжение театрального рассказа» (1985), «Профессия — режиссер» (1989), «Книга четвертая» (1993; усі — Москва).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Собака на сіні» Лопе де Веґи (1952), «Чужа роль» С. Михалкова (1954), «В пошуках радості» (1957), «Нерівний бій» (1960), «У день весілля» (1964), «Брат Альоза» (1972, за романом «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського) В. Розова, «Чайка» (1966), «Три сестри» (1967), «Вишневий сад» (1975) А. Чехова, «Дон Жуан» (1973), «Тартюф» (1982), «Мізантроп» (1986) Ж.-Б. Мольєра, «Одруження» М. Гоголя (1975), «Місяць у селі» І. Тургенєва (1977).
Рекомендована література
- Театр Анатолия Эфроса. Москва, 2000.
Завантажити статтю
Людина 
