Фазил Різа

ФАЗИ́Л Різа (18. 04. 1929, м. Карасубазар, нині Білогірськ, АР Крим — 26. 11. 2016, Сімферополь) — кримськотатарський письмен­ник, пере­кладач, фольклорист, літературо­знавець, журналіст. Член НСПУ (1975). Заслужений діяч мистецтв АР Крим (2010). Премії імені Е. Шемьї-заде (2009), АР Крим у галузі літератури (2011). Початкову й 7-річну освіту одержав у с. Челебі-Елі (Старо-Кримський р-н), м. Феодосія в Криму (1935—41). Закінчив Самаркандський ін­ститут радянської ко­оперативної торгівлі (Узбеки­стан, 1959). Під час депортації (1944—52) працював на лісозаготівлі в Ко­стромській обл. (РФ); 1959—64 — бухгалтер-економіст Держ­змішторгу (м. Ош, Киргиз­стан); 1965—77 — у редакції газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»); 1980—93 — завідувач від­ділу поезії, від­повід­альний секретар журналу «Йылдыз» («Зірка»). Голова Спілки кримськотатарських письмен­ників (2008—2016). Під­готував і видав збірники усної народної творчості «Къайда бирлик — анда тирилик» («Де єд­ність — там і сила», 1971) та «Манелер ве чынълар» («Чини і частівки», 1975), де вперше здійснив класифікацію кримськотатарських прислівʼїв і приказок, чинів та частівок. Спів­автор під­ручника для 4—7 класів «Тувгъан эдебият» («Рідна література», 1976; 1983; усі — Ташкент), моно­графії «Къырымтатар эдебиятынынъ тарихына бир назар» («Нарис з історії кримськотатарської літератури»; опублікована 1988—89 у 5-ти номерах журналу «Йылдыз»), де вперше після стат­ті «Література кримських татар» А. Кримського простежується багатовіковий шлях кримськотатарської літератури від часу її зародже­н­ня (13 ст.) і до сучасності. У 1980-х рр. активно за­ймався збира­н­ням і ви­вче­н­ням творчої спадщини класиків кримськотатарської поезії середніх віків. У результаті здійснив ви­да­н­ня творів ві­домого кримськотатарського поета 17 ст. Ашика Умера в 2-х томах (1988, 1990; з пере­кладом сучасною кримськотатарською мовою). Автор збірок віршів «Наврез» («Новий день», 1970), нарисів «Аналар яш экенде» («Коли матері були молодими», 1977) та «Садыкълыкъ» («Від­даність», 1979; усі — Ташкент), обрядових книг «Буюрынъыз дуагъа» («Будьте ласкаві до молебені», 1996) та «Иляhийлер» («Іляхи», 1997; обидві — Сімферополь). Пере­клав кримськотатарською мовою Коран («Йылдыз», 1991—94).

Завантажити статтю