Уткін Володимир Федорович

У́ТКІН Володимир Федорович (17. 10. 1923, с. Пустобор, нині Рязанської обл., РФ — 15. 02. 2001, Москва) — фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Доктор технічних наук (1967), академік НАНУ (1976), РАН (1984). Герой Соціалістичної Праці (1969, 1976). Ленінська премія (1964), Державна премія СРСР (1981). Закінчив Ленін­градський військово-механічний ін­ститут (нині Санкт-Петербург, 1952). Від­тоді працював у КБ «Пів­ден­не» (Дні­пропетровськ, нині Дні­про): 1979—90 — генеральний кон­структор; від 1990 — директор Центрального НДІ машинобудува­н­ня Російського космічного агентства (м. Корольов Московської обл.). Наукова діяльність повʼязана з роз­робле­н­ням кількох поколінь ракетно-космічної техніки військового, наукового та прикладного при­значе­н­ня. Наукові праці закритого характеру охоплюють роз­вʼяза­н­ня комплексу науково-технічних про­блем, що забезпечує без­перервну бо­йову вахту ракет в заправленому стані протягом багатьох років, стійкість ракет при дії на них уражаючих факторів ядерного вибуху, наукове об­ґрунтува­н­ня і роз­робле­н­ня роз­ділюваних головних частин, мінометного старту важкої рідин­ної ракети з шахти та ін. Активний учасник і керівник роз­робле­н­ня шістьох стратегічних ракетних комплексів бо­йового при­значе­н­ня, декількох космічних ракет-носіїв, зокрема «Зеніт». Під керівництвом У. роз­роблені та виведені на навколоземну орбіту супутники оборон­ного, наукового та народногосподарського при­значе­н­ня.

Завантажити статтю