Уткін Володимир Федорович

У́ТКІН Володимир Федорович (17. 10. 1923, с. Пустобор, нині Рязанської обл., РФ — 15. 02. 2001, Москва) — фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Доктор технічних наук (1967), академік НАНУ (1976), РАН (1984). Герой Соціалістичної Праці (1969, 1976). Ленінська премія (1964), Державна премія СРСР (1981). Закінчив Ленінградський військово-механічний інститут (нині Санкт-Петербург, 1952). Відтоді працював у КБ «Південне» (Дніпропетровськ, нині Дніпро): 1979–90 — генеральний конструктор; від 1990 — директор Центрального НДІ машинобудування Російського космічного агентства (м. Корольов Московської обл.). Наукова діяльність пов’язана з розробленням кількох поколінь ракетно-космічної техніки військового, наукового та прикладного призначення. Наукові праці закритого характеру охоплюють розв’язання комплексу науково-технічних проблем, що забезпечує безперервну бойову вахту ракет в заправленому стані протягом багатьох років, стійкість ракет при дії на них уражаючих факторів ядерного вибуху, наукове обґрунтування і розроблення розділюваних головних частин, мінометного старту важкої рідинної ракети з шахти та ін. Активний учасник і керівник розроблення шістьох стратегічних ракетних комплексів бойового призначення, декількох космічних ракет-носіїв, зокрема «Зеніт». Під керівництвом У. розроблені та виведені на навколоземну орбіту супутники оборонного, наукового та народногосподарського призначення.

Завантажити статтю