Іванов Іван Іванович

ІВАНО́В Іван Іванович (21. 11. 1918, с. Раменьє, нині Твер. обл., РФ — 18. 04. 1999, Дніпропетровськ) — фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Доктор технічних наук (1962), член-кореспондент НАНУ (1978). Герой Соц. Праці (1961). Ленін. премія (1964). Державна премія СРСР (1977). Премія ім. М. Янгеля АН УРСР (1985). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1998). Державні нагороди СРСР. Закін. Казан. авіац. інститут (РФ, 1946). Від 1940 працював у КБ Казан. авіац. заводу під керівництвом В. Глушка, яке згодом переведене у м. Хімки Моск. обл.: нач. конструктор. групи (1946–48), провід. конструктор (1948–51); від 1951 — у КБ «Південне» (Дніпропетровськ): організатор і гол. конструктор КБ-4 (двигунобудування) та заст. гол. конструктора (1958–67), нач. і гол. конструктор КБ-4 (1967–79), гол. конструктор із двигунобудування і заст. гол. конструктора (1979–87), ст. н. с.-консультант (1987–91); водночас 1953–72 викладав на каф. теплотехніки Дніпроп. університету; 1991–99 — гол. н. с. Інституту тех. механіки НАНУ (Дніпропетровськ). Наукові дослідження: розроблення рідин. ракет, плазмових та іонних двигунів і енергоустановок (зокрема ядер.), забезпечення надійності їх роботи та технологічності; стійкість процесу горіння палива у камерах згоряння і газогенераторах, усунення в них високочастот. коливань. Брав участь у конструюванні двигунів для перших рад. ракет Р-1, -2, -5. Керував створенням низки рідин. ракет. двигунів, що не мають аналогів у світ. практиці, серед них — рульові для 1-го та 2-го ступеня і маршові для верхніх ступ. ракет; для забезпечення спуску пілотов. косміч. корабля на Місяць і злету з нього. Більшість наук. праць закритого характеру.

Рекомендована література

1. Глушко В. П. Развитие ракетостроения и космонавтики в СССР. Москва, 1981;
   Google Scholar Internet
2. 70-річчя члена-кореспондента АН УРСР І. І. Іванова // Вісн. АН УРСР. 1989. № 1;
   Google Scholar Internet
3. Мошненко Ю. И. Заметки на ракетных чертежах. К., 1996.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю