Ткачук Микола Платонович
ТКАЧУ́К Микола Платонович (17. 08. 1949, с. Золотолин Деражнянського, нині Рівненського р-ну Рівненської обл.) — літературознавець, критик. Брат П. Ткачука. Доктор філологічних наук (1998), професор (2001). Член НСПУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Закінчив Житомирський педагогічний інститут (1971). Учителював. Від 1980 працював у Тернопільському педагогічному університеті: 1993–2019 — завідувач кафедри історії української літератури, 2019–21 — професор кафедри теорії та методики української і світової літератури, водночас 2004–14 — декан філологічного факультету. Досліджував історію українського письменства, його наративну систему та дискурсивну практику, відбиття в мистецтві слова національних, етичних й естетичних змін, моделювання назрілих потреб у цих змінах і доконечної їхньої необхідності. Вивчав естетичні концепції митців, їхні ідеали й поетику, проблеми простору і часу, структурну організацію текстів. У своїх працях поєднав традиції вітчизняного літературознавства з методологією французьких структуралістів, охопив визначальні тенденції розвитку української літератури 19–21 ст. і запропонував концепти інтерпретації, зміщені у сферу художньої мови, що свідчать про принциповий звʼязок мови й реальності. Як критик зʼясовував закономірності літературного процесу 20 — початку 21 ст. Значна частина його праць присвячена вивченню творчості класиків української літератури. Одним із найбільших є внесок у франкознавство, у доробку — монографії, навчальні посібники та окремо видані розвідки: «Естетична концепція дійсності в бориславському циклі творів І. Я. Франка» (Т., 1992), «Західноєвропейська романна традиція і жанрова матриця роману “Основи суспільності” І. Франка» (Д., 1995), «Жанрова структура романів Івана Франка» (Т., 1996), «Художній світ збірки “З вершин і низин” Івана Франка» (Д., 1997), «Концепт натуралізму і художні шукання в “Бориславських оповіданнях” І. Франка», «Парадигма світу збірки “Semper tiro” Івана Франка» (обидві — 1997), «Жанрова структура прози Івана Франка: бориславський цикл з життя інтелігенції» (2003; усі — Тернопіль), «Лірика Івана Франка» (Т.; К., 2006), «Художній світ творів Івана Франка» (Т., 2016) та ін. Співавтор і редактор багатьох підручників з української літератури для вищої та середньої шкіл.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Поезія як утвердження: проблеми розвитку поезії русинів Югославії 70–90-х рр. ХХ ст. Т., 1993; Богдан Бойчук. Степан Сапеляк (компендій творчості поетів). Т., 1994; Художній світ «Енеїди» Івана Котляревського. Т., 1994; Естетична концепція людини в «Енеїді» І. Котляревського. К., 1995; «Українські коні над Парижем»: Поема «Ніж у сонце» — феноменальний дебют Івана Драча. Зелена Ґура, 1998; Українська поезія останньої третини ХІХ ст.: основні тенденції розвитку й естетична стратегія. Т., 1998; Лірика Маркіяна Шашкевича. Т., 1999; Інтерпретації: літературно-критичні статті, творчі портрети українських поетів ХХ століття. Т., 1999; Поетика балад Левка Боровиковського. Т., 2000; Модерністський дискурс лірики та новел Богдана Лепкого. Т., 2005; Наративні моделі українського письменства. Т., 2007; Українська література ХХ–ХХІ ст. Т., 2008; Маркіян Шашкевич. К., 2009; Творчість Івана Котляревського: антропологічний та естетичний дискурси. С., 2009; Малишка = Artistic discourse of Andriy Malishko Iyrics. Т., 2013; Суб’єктно-об’єктна структура української лірики ХІХ–ХХ ст. Т., 2014; Романтичний світ творів Пантелеймона Куліша. Т., 2014; Українська література ХХ століття. Т., 2014; Романтичний дискурс Левка Боровиковського: Літ. портрет. Т., 2015; Першооснова змісту: літературний портрет Миколи Зимомрі. Т., 2016.
Людина 