Челомей Володимир Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ЧЕЛОМЕ́Й Володимир Миколайович (30. 06. 1914, м. Седльце, нині Мазовецького воєводства, Польща — 08. 12. 1984, Москва) — фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Доктор технічних наук (1950), професор (1952), академік АН СРСР (1962). Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963). Ленінська премія (1959), Державна премія СРСР (1967, 1974, 1982). Закінчив Київський авіаційний інститут (1937), також слухав лекції з математики у Київському університеті імені Т. Шевченка. З 1-го курсу працював у Київській філії НДІ цивільного повітряного флоту; від 1939 — у Київському авіаційному інституті. Від 1941 — у Москві. Обійняв посаду начальника групи реактивних двигунів в Центральному інституті авіаційного моторобудування, реалізував свою давню ідею — створення пульсуючого повітряно-реактивного двигуна. Від серпня 1944 — начальник відділу. У цей час відбулося його знайомство з двигуном трофейного літака-снаряда Фау-1. Тоді ж Ч. призначено головним конструктором і директором заводу № 51. У березні 1945 почалися випробування радянського аналога Фау-1 — безпілотного літака-снаряда авіаційного базування 10Х. Під його керівництвом 1945–53 розроблено й впроваджено у виробництво велику серію літаків-снарядів, проте жоден із них не був взятий на озброєння. 1953 постановою РМ СРСР було прийнято рішення про передачу заводу № 51 і його КБ до складу КБ А. Мікояна. Ч. домігся створення самостійного ДКБ-52 у підмосковному м. Реутов з передачею йому невеликого мехзаводу, від 1955 — його головний конструктор. 1965 ДКБ-52 перейменували в Центральне КБ машинобудування, 1983 — у Науково-виробниче об’єднання машинобудування. До 1984 незмінним керівником цих організацій був Ч. У середині 1950-х рр. ДКБ-52 розпочало розроблення ракетного комплексу П-5 із надзвуковою ракетою для стрільби з підводних човнів по площинних наземних цілях. Вперше реалізовано ідеї Ч. про розкриття крил ракети у польоті відразу після її виходу з транспортно-пускового контейнера. Низка технічних рішень, використаних в П-5, на десятиліття визначили вигляд морських крилатих ракет не тільки в СРСР, але й у світі. 1959 ракета П-5 була взята на озброєння, а Ч. став генеральним конструктором ДКБ-52. Наступні розроблені під керівництвом Ч. морські протикорабельні крилаті ракети П-6 і П-35 відзначалися технологічною новизною й були відповіддю на розгортання США авіаносних з’єднань. Підводні човни потребували принципово нової зброї — крилатих ракет, які б стартували з-під води. Першою в світі такою ракетою став комплекс «Аметист», взятий на озброєння 1968. Усі подальші розробки — комплекси «Малахіт», «Базальт», «Граніт» — були зразками технічної досконалості й високої бойової ефективності. Як асиметричну відповідь на американські крилаті ракети нового покоління в середині 1970-х рр. запропонував створити принципово нову надзвукову крилату ракету «Метеорит», що відзначалася великою дальністю польоту (до 5000 км), низьким рівнем радіолокаційної помітності, високою точністю стрільби. ЇЇ польотні випробовування, що почалися 1980, тривали 11 р. Наприкінці 1959 ДКБ-52 розпочало проєктування космічних комплексів: космоплан, ракетоплан, керований супутник, винищувач супутників. За сприяння М. Хрущова в ДКБ-52 передали 52 підприємства авіаційної промисловості з підготовленими фахівцями високої кваліфікації. Ч. виступив з ідеєю створення системи глобальної морської космічної розвідки. УС-А став першим керованим супутником ДКБ-52. Водночас розробляли системи протисупутникової оборони за програмою «винищувач супутників». 1961 ДКБ-52 почало працювати над створенням міжконтинентальних балістичних ракет. 1960 заснував у Московському вищому технічному училищі кафедру аерокосмічних систем, якою керував до кінця свого життя. Підготував і читав курс власних лекцій «Теорія коливань». Основні наукові дослідження присвячені конструкції та динаміці машин, теорії коливань, динамічній стійкості пружних систем, теорії сервомеханізмів. Пріоритетні напрями діяльності: створення крилатих ракет — літаків-снарядів із пульсуючим повітряно-реактивним двигуном, а також крилатих ракет принципово нового типу з крилом, що розкривається у польоті; крилато-балістичних ракет великої дальності й висотності; систем керованих космічних апаратів; важких наукових автоматичних станцій; пілотованих космічних кораблів, станцій, ракет-носіїв. Під його керівництвом створено бойові ракетні комплекси УР-100, УР-200, потужну ракету-носій «Протон» (УР-500), супутники оборонного призначення, космічні апарати «Протон», «Польот», орбітальні станції «Алмаз». Наукові праці закритого характеру.

Завантажити статтю