Челомей Володимир Миколайович

ЧЕЛОМЕ́Й Володимир Микола­йович (30. 06. 1914, м. Седльце, нині Мазовецького воєводства, Польща — 08. 12. 1984, Москва) — фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Доктор технічних наук (1950), професор (1952), академік АН СРСР (1962). Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963). Ленінська премія (1959), Державна премія СРСР (1967, 1974, 1982). Закінчив Київський авіаційний ін­ститут (1937), також слухав лекції з математики у Київському університеті імені Т. Шевченка. З 1-го курсу працював у Київській філії НДІ цивільного повітряного флоту; від 1939 — у Київському авіаційному ін­ституті. Від 1941 — у Москві. Обійняв посаду начальника групи ре­активних двигунів в Центральному ін­ституті авіаційного моторобудува­н­ня, реалізував свою давню ідею — створе­н­ня пульсуючого повітряно-ре­активного двигуна. Від серпня 1944 — начальник від­ділу. У цей час від­булося його зна­йомство з двигуном трофейного літака-снаряда Фау-1. Тоді ж Ч. при­значено головним кон­структором і директором заводу № 51. У березні 1945 почалися ви­пробува­н­ня радянського аналога Фау-1 — без­пілотного літака-снаряда авіаційного базува­н­ня 10Х. Під його керівництвом 1945—53 роз­роблено й впроваджено у виробництво велику серію літаків-снарядів, проте жоден із них не був взятий на озброє­н­ня. 1953 по­становою РМ СРСР було прийнято ріше­н­ня про пере­дачу заводу № 51 і його КБ до складу КБ А. Мікояна. Ч. домігся створе­н­ня само­стійного ДКБ-52 у під­московному м. Реутов з пере­дачею йому невеликого мехзаводу, від 1955 — його головний кон­структор. 1965 ДКБ-52 пере­йменували в Центральне КБ машинобудува­н­ня, 1983 — у Науково-виробниче обʼ­єд­на­н­ня машинобудува­н­ня. До 1984 не­змін­ним керівником цих організацій був Ч. У середині 1950-х рр. ДКБ-52 роз­почало роз­робле­н­ня ракетного комплексу П-5 із над­звуковою ракетою для стрільби з під­водних човнів по площин­них наземних цілях. Вперше реалізовано ідеї Ч. про роз­кри­т­тя крил ракети у польоті від­разу після її виходу з транс­порт­но-пускового контейнера. Низка технічних рішень, викори­станих в П-5, на десятилі­т­тя ви­значили ви­гляд морських крилатих ракет не тільки в СРСР, але й у світі. 1959 ракета П-5 була взята на озброє­н­ня, а Ч. став генеральним кон­структором ДКБ-52. На­ступні роз­роблені під керівництвом Ч. морські протикорабельні крилаті ракети П-6 і П-35 від­значалися технологічною новизною й були від­повід­дю на роз­горта­н­ня США авіаносних зʼ­єд­нань. Під­водні човни потребували принципово нової зброї — крилатих ракет, які б стартували з-під води. Першою в світі такою ракетою став комплекс «Аметист», взятий на озброє­н­ня 1968. Усі подальші роз­робки — комплекси «Малахіт», «Базальт», «Граніт» — були зразками технічної досконалості й високої бо­йової ефективності. Як асиметричну від­повідь на американські крилаті ракети нового поколі­н­ня в середині 1970-х рр. за­пропонував створити принципово нову над­звукову крилату ракету «Метеорит», що від­значалася великою дальністю польоту (до 5000 км), низьким рівнем радіолокаційної помітності, високою точністю стрільби. ЇЇ польотні ви­пробовува­н­ня, що почалися 1980, тривали 11 р. На­прикінці 1959 ДКБ-52 роз­почало проєктува­н­ня космічних комплексів: космоплан, ракетоплан, керований супутник, винищувач супутників. За сприя­н­ня М. Хрущова в ДКБ-52 пере­дали 52 під­приємства авіаційної промисловості з під­готовленими фахівцями високої кваліфікації. Ч. ви­ступив з ідеєю створе­н­ня системи глобальної морської космічної роз­відки. УС-А став першим керованим супутником ДКБ-52. Водночас роз­робляли системи протисупутникової оборони за про­грамою «винищувач супутників». 1961 ДКБ-52 почало працювати над створе­н­ням між­континентальних балістичних ракет. 1960 заснував у Московському вищому технічному училищі кафедру аерокосмічних систем, якою керував до кінця свого життя. Під­готував і читав курс власних лекцій «Теорія коливань». Основні наукові дослідже­н­ня присвячені кон­струкції та динаміці машин, теорії коливань, динамічній стійкості пружних систем, теорії сервомеханізмів. Пріоритетні напрями діяльності: створе­н­ня крилатих ракет — літаків-снарядів із пульсуючим повітряно-ре­активним двигуном, а також крилатих ракет принципово нового типу з крилом, що роз­кривається у польоті; крилато-балістичних ракет великої дальності й висотності; систем керованих космічних апаратів; важких наукових автоматичних станцій; пілотованих космічних кораблів, станцій, ракет-носіїв. Під його керівництвом створено бо­йові ракетні комплекси УР-100, УР-200, потужну ракету-носій «Протон» (УР-500), супутники оборон­ного при­значе­н­ня, космічні апарати «Протон», «Польот», орбітальні станції «Алмаз». Наукові праці закритого характеру.

Завантажити статтю