Ларіонов Володимир Петрович

ЛАРІО́НОВ Володимир Петрович (10. 02. 1938, с. Лоомтука, Якутська АРСР, нині Республіка Саха, РФ — 04. 03. 2004, м. Якутськ, Республіка Саха, похований у рідному селі) — якутський матеріало­знавець, фахівець у галузі зварюва­н­ня та міцності кон­струкцій. Доктор технічних наук (1984), професор (1987), академік РАН (1997). Заслужений діяч науки Якутської АРСР (1988). Премії РМ СРСР (1986) та Уряду РФ (2003). Золота медаль АН Республіки Саха (1997). Закінчив Московське вище технічне училище імені М. Баумана (1962). Від­тоді з пере­рвою працював у Якутській філії Сибірського від­діле­н­ня АН СРСР: від 1968 — засновник і завідувач лабораторії зварюва­н­ня; від 1970 — один із засновників, 1986—2004 — директор Ін­ституту фізико-технічних про­блем Пів­ночі Сибірського від­діле­н­ня РАН (обидва — Якутськ). 1992—97 — голова президії Якутського наукового центру Сибірського від­діле­н­ня РАН. Як науковець сформувався в Ін­ституті електрозварюва­н­ня НАНУ (Київ), де закінчив аспірантуру (науковий керівник — Б. Касаткін) і захистив кандидатську (1967) та докторську (1983) дисертації. Значний вплив на нього мав Б. Патон. Л. під­тримував тісні звʼязки з українськими фахівцями у галузі електрозварюва­н­ня до кінця життя. Його наукові інтереси стосувалися міцності та надійності кон­струкцій, що екс­плуатуються в екс­тремальних кліматичних умовах Пів­ночі. Започаткував і роз­винув науковий напрям — фізичні основи матеріало­знавства та міцності матеріалів з урахува­н­ням термокінетичних і термодинамічних процесів формува­н­ня міцності та вʼязкокрихкого пере­ходу кон­струкційних матеріалів широкого класу міцності при флуктуаціях температури середовища. Фундаментальні результати, отримані ним у галузі фізичного матеріало­знавства, металургії та кінетики зварювальних процесів, фізики і механіки вʼязкокрихкого пере­ходу кон­струкційних металів, стали базою для широкого класу технологічних рішень, направлених на забезпече­н­ня без­пеки та ресурсу машин і кон­струкцій, при­значених для екс­плуатації при низьких кліматичних температурах. Л. встановив, що температура середовища, при якій виконується зварюва­н­ня плавле­н­ням, сут­тєво впливає на пере­біг процесів у зварювальній дузі, кінетику термічного і термодеформаційного циклів зварюва­н­ня, а також на кінцевий роз­поділ легованих елементів у металі шва і зоні сплавле­н­ня з урахува­н­ням фізико-хімічних умов формува­н­ня властивостей кон­струкційних сталей залежно від структурного і напруженого стану. За­пропонував критерії для оптимізації технології зварюва­н­ня кон­струкцій. 2007 у Якутську йому встановлено памʼятник.