Умеров Нузет

УМЕРОВ Нузет (13. 11. 1931, Сімферополь — 25. 10. 2022, там само) — кримськотатарський письмен­ник, пере­кладач, журналіст. Член НСПУ (1968). Заслужений журналіст України (2002). У травні 1944 разом із родиною депортований до Узбеки­стану. Закінчив Літературний ін­ститут у Москві (1963). Від­тоді — в Алма-Аті (нині Алмати): завідувач від­ділу художнього пере­кладу видавництва «Жазуши» («Письмен­ник»), головний редактор Державного комітету Казахської РСР з друку; від 1970 — у Ташкенті: за­ступник директора Бюро пропаганди СП Узбеки­стану, за­ступник головного режисера Великого театру імені А. Навої. 1992 повернувся до Криму. Головний редактор газети «Янъы дюнья» («Новий світ», 1984—2006). Автор 30-ти оригінальних і 20-ти книг пере­кладів, зокрема «Шахтарське містечко» (поема, 1962), «Таємниця старої штольні» (повість, 1966), «Чому вас учили, хлопʼята» (повість, 1968), «Шахтарська каска» (поема-казка, 1976), «Казка про біле золото» (поеми і казки, 1981), «В день повнолі­т­тя» (повість та оповіда­н­ня, 1982), «Долина ахангарів» (роман, 1984), «Рудий пі­вень» (комедія, 1987), «Золоте зернятко» (вірші та казки, 2000; 2006), «Мій друг Руслан» (оповіда­н­ня кримськотатарською і українською мовами, 2000), «Моя батьківщина» (сто віршів і казок укр. мовою, 2002), «Як стати міль­йонером» (комедія, 2004), «Кримськотатарські народні казки та легенди» (кримськотатарською та українською мовами, 2007), «Золота осінь» (вірші та казки українською і російською мовами, 2008), «Ведмідь-Гора» (вірші, оповіда­н­ня та казки українською мовою, 2010), «Бейбарс — султан Єгипту» (історичний роман, 2011). Пʼєси за творами автора ставили на сцені театрів, за ними знімали фільми. 1999 імʼя У. внесене до Всесвітньої антології тюркської літератури (Анкара).

Завантажити статтю