Шурапов Володимир Петрович

ШУРА́ПОВ Володимир Петрович (03. 10. 1928, м. Зінов’євськ, нині Кропивницький — 10. 12. 2021, там само) — письменник, перекладач, театрознавець. Член НСЖУ (2003), НСТДУ (2007). Премія НСТДУ (2008), обласні імені В. Ястребова (2002), імені Є. Маланюка (2010). Закінчив Одеський університет (1962). Працював на будовах Кіровограда (нині Кропивницький), Донбасу, Москви (1944–49). Від 1962 — у Кіровограді: літературний працівник газети «Зоря комунізму» (1962–68); керівник газети «Кіровоградська правда», обласної студії телебачення і радіо (1968–74), водночас лектор райкому партії; помічник голови облради (1974–91). 1993–2013 — керівник літературно-драматичної частини Кіровоградського обласного українського музично-драматичного театру імені М. Кропивницького. Брав участь у створенні перших громадських музеїв у с. Високі Байраки, Аджамці, Бережинці Кіровоградського р-ну та написанні історії міст і сіл УРСР Кіровоградської обл. (1965–67). Писав українською і російською мовами. Теми досліджень — історія рідного краю у роки 2-ї світової війни, історія театру імені М. Кропивницького, видатні мистецькі постаті Приінгулля. Автор оповідань «Горять маки», «Кам’яний батько», «Благословіння», одноактівок «Милий мій, Іванко, дорогий друже», «Лелітка», «Федька Сич втрачає кличку» (1963–65), комедії «Гоп, мої гречаники» (1967); співавтор комедії «Мила сімейка» (1995), п’єси «Де ти бродиш, моя доле» (2003). Здійснив переклад 10-ти п’єс різних авторів. Йому належить понад 150 пісень і романсів (композитори Я. Лукшевиць, Н. Нусбаум, А. Пашкевич, М. Стецюн, К. Шутенко, Ю. Ямко, Е. Явір та ін.). Підготував низку статей для ЕСУ.

Завантажити статтю