Шопін Олексій Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ШО́ПІН Олексій Михайлович (08. 03. 1911, с. Нижня Слободка, нині Орловської обл., РФ — 10. 01. 2005, смт Борова Фастівського р-ну Київської обл.) — кінорежисер. Навчався на режисерському факультеті Київського інституту кінематографії, де слухав лекції з режисури О. Довженка, Л. Кулешова, О. Гавронського, історії кіно — Г. Авенаріуса. Був активним студентом-практикантом на зйомках фільму «Іван» О. Довженка (1932). Напередодні дипломної практики за участь у гуртку «творчо обдарованих студентів» разом з іншим найкращими студентами 1933 був відрахований. 1935 О. Довженко повернув Ш. до кінематографа, прийнявши учнем до власної режисерської лабораторії на Київській кіностудії художніх фільмів. Після репресій та розстрілів студентів режисерської лабораторії 1936–37 та звинувачень у «троцькізмі» особисто проти нього на зборах кіностудії та в газетах потайки залишив лабораторію та дістався с. Крива Коса (нині с. Сєдове Кальміуського р-ну Донецької обл.), де під іншим іменем працював учителем. Під час 2-ї світової війни його вивезли на примусові роботи до Німеччини, де 1943 потрапив до концтабору у Франкфурті-на-Майні. Після звільнення американськими військами 1945 повернувся до України. Після смерті Й. Сталіна знову почав працювати на Київській кіностудії художніх фільмів. Від 1959 — на Київській кіностудії хронікально-документальних фільмів, як режисер зняв фільми «Харківський зооветеринарний інститут» (1961), «Гектар рідної землі» (1962), «Додаткові резерви кормів» (1963), «За комплексну механізацію оброблення гороху» (1963), «Квасоля — культура вигідна» (1964), «Лише півпроцента» (1965), «Так живуть татарбунарці» (1966; бронзова медаль «За успіхи в народному господарстві», 1969), «Колгоспний пункт технічного обслуговування» (1971). Автор статті «Обговорюємо питання роботи бригад» («Кіно-кадри», 1931, 19 черв.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
