Шерстюк Григорій Пилипович

ШЕРСТЮ́К Григорій Пилипович (псевд. та крипт.: Г. Ш., Гр. Ш., Я. Г., Ш., Гр. Чубрій, Я. Гетьманчук; 26. 11. 1882, с. Шерстюківка Костянтиноградського пов. Полтавської губ., нині с. Новий Тагамлик Полтавського р-ну Полтавської обл. — 06. 11. 1911, Київ) — мовознавець, видавець, громадський діяч. 1904 закінчив вчительську семінарію у Новому Бузі Херсонського пов. Херсонської губ. (нині Баштанського р-ну Миколаївської обл.), де заснував рукописний часопис, ставив народні вистави. Від 1904 працював у земських школах Полтавської губ. За активну діяльність у визвольному русі потрапив до в’язниці. Згодом працював вчителем на шахтах Катеринославщини, але поліція змусила його виїхати з краю. Був секретарем у газетах «Полтавская мысль», «Полтавщина», згодом перейшов до українського тижневика «Рідний край» (Полтава), де друкував статті про освіту, літературу й громадське життя, подавав бібліографічні огляди. 1907 заснував у Києві видавництво «Український учитель». Водночас продовжував співпрацювати з «Рідним краєм» на посаді секретаря. Брав участь у діяльності місцевої «Просвіти» (член товариства від 1908), дописував до щоденника «Рада», куди невдовзі й перейшов на постійну роботу. 1909 знову заарештований та ув’язнений. Редагував та впорядковував збірки вибраних творів для дітей під назвою «Світло» (1908). Під такою ж назвою 1910 почав видавати український педагогічний журнал (1910–14). Окремі поезії та прозу вміщував в українських альманахах та «Літературно-науковому віснику». Один з ініціаторів створення Всеукраїнської учительської спілки. Автор підручника «Коротка українська граматика» (ч. 1, 1907, перевидана 1912 і 1917; ч. 2, 1909, перевидана 1917).

Завантажити статтю