ВСЕУКРАЇ́НСЬКА УЧИ́ТЕЛЬСЬКА СПІ́ЛКА — професійна організація вчителів і діячів народної освіти. Створ. 1905 у Києві з ініціативи Б. Грінченка, В. Доманицького, С. Єфремова. Перші зʼ­їзди спілки від­булися у червні та грудні 1905, на­ступні — у липні 1906 та червні 1907. Від­діл. В. у. с. діяли у Черніг., Полтав., Поділ., Херсон. та ін. губ. Її чл. брали участь у зʼ­їздах Всерос. учител. союзу; під­тримували його про­граму пере­творе­н­ня всіх сфер життя Рос. імперії на засадах свободи, демократизації та децентралізації; ви­ступали за рівне для всіх громадян право на освіту і знище­н­ня всіх діючих у цьому плані обмежень; об­стоювали необхідність введе­н­ня заг. без­коштов. обовʼязк. на­вча­н­ня у початк. школі; вимагали викла­да­н­ня предметів у школі рідною мовою. Під час реакції 1907–10 спілка та її місц. організації були ліквідовані. В. у. с. від­родила свою діяльність у квітні 1917 як проф­спілк. організація вчителів початк. та серед. школи. На­прикінці 1918 в Україні діяло 78 місц. opг-цій В. у. с., які обʼ­єд­нували бл. 20 тис. чл. В. у. с. утворила Центр. бюро, що координувало діяльність усіх її під­роз­ділів та opг-цій, видавала ж. «Вільна українська школа». При Центр. бюро діяли також культ.-осв., фінансово-екон., правнича і мед. комісії, бюро праці. Активну участь в організації та діяльності В. у. с. брали С. Русова (голова у 1917–19), А. Бак­калінський, О. Дорошкевич, П. Холодний, С. Черкасенко. Припинила існува­н­ня 1920 після реорганізації у рад. проф­спілку працівників освіти й соціаліст. культури.