Слуцька Тамара Маркусівна

СЛУ́ЦЬКА Тамара Маркусівна (24. 12. 1907, Київ — 19. 03. 1987, там само) — фахівець у галузі дугового зварювання низько- і середньолегованих сталей. Кандидат технічних наук (1943). Закінчила Київський індустріальний інститут (1930). Відтоді працювала на київському заводі «Ленінська кузня»; від 1935 — в Інституті електрозварювання АН УРСР (Київ; під час німецької окупації — у м. Нижній Тагіл Свердловської обл., РФ). Провадила наукові дослідження безпосередньо з Б. Патоном. Зробила значний внесок у розвиток радянської танкової промисловості, разом з колегами зуміла домогтися того, щоб у танкових швах були відсутні тріщини. Вивчала корозію зварних з’єднань апаратури в лужному середовищі, причини утворення гарячих тріщин у зварних швах і способи їх попередження; структурні перетворення в пришовній зоні й металі шва, механізм окрихчування основного металу в зоні термічного впливу; зварюваність середньолегованих сталей спеціального призначення; зварювання відкритою дугою голим легованим дротом; проблеми створення добрезварюваних сталей для барабанних котлів, виготовлених електрошлаковим способом, технології зварювання залізничних вагонів з термозміцненої сталі 09Г2. Брала участь у розробленні дроту марки 10ГА для зварювання під флюсом, аустенітного дроту ЭИ-613 і низькокременистого флюсу АН-14, марок дроту для напівавтоматичного зварювання без додаткового захисту ЭП245 і ЭП439, дроту для зварювання із захистом СО₂, дроту Св-08Г2СЦ, що виготовлявся з металу, виплавленого в мартенівських і конверторних печах.

Завантажити статтю