Слуцька Тамара Маркусівна

СЛУ́ЦЬКА Тамара Маркусівна (24. 12. 1907, Київ — 19. 03. 1987, там само) — фахівець у галузі дугового зварюва­н­ня низько- і середньолегованих сталей. Кандидат технічних наук (1943). Закінчила Київський індустріальний ін­ститут (1930). Від­тоді працювала на київському заводі «Ленінська кузня»; від 1935 — в Ін­ституті електрозварюва­н­ня АН УРСР (Київ; під час німецької окупації — у м. Нижній Тагіл Свердловської обл., РФ). Провадила наукові дослідже­н­ня без­посередньо з Б. Патоном. Зробила значний внесок у роз­виток радянської танкової промисловості, разом з колегами зуміла домогтися того, щоб у танкових швах були від­сутні тріщини. Ви­вчала корозію зварних зʼ­єд­нань апаратури в лужному середовищі, причини утворе­н­ня гарячих тріщин у зварних швах і способи їх попередже­н­ня; структурні пере­творе­н­ня в пришовній зоні й металі шва, механізм окрихчува­н­ня основного металу в зоні термічного впливу; зварюваність середньолегованих сталей спеціального при­значе­н­ня; зварюва­н­ня від­критою дугою голим легованим дротом; про­блеми створе­н­ня добрезварюваних сталей для барабан­них котлів, виготовлених електрошлаковим способом, технології зварюва­н­ня залізничних вагонів з термозміцненої сталі 09Г2. Брала участь у роз­роблен­ні дроту марки 10ГА для зварюва­н­ня під флюсом, аустенітного дроту ЭИ-613 і низьк­окременистого флюсу АН-14, марок дроту для напів­автоматичного зварюва­н­ня без додаткового захисту ЭП245 і ЭП439, дроту для зварюва­н­ня із захистом СО₂, дроту Св-08Г2СЦ, що виготовлявся з металу, виплавленого в мартенівських і конверторних печах.