ХИ́МИЧ Юрій Іванович (12. 04. 1928, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельницької обл. — 23. 07. 2003, Київ) — архітектор, живописець, графік. Батько М. Химича. Член НСХУ (1966). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Почесний член Української академії архітектури (2002). Закінчив Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1950, викладачі Й. Каракіс, М. Штейнберг). 1950–54 як інженер-військовослужбовець брав участь у будівництві головної бази Чорноморського флоту в Севастополі. 1954–64 — в Академії будівництва та архітектури УРСР, де під керівництвом В. Заболотного й О. Шовкуненка досліджував особливості декоративно-художніх середовищ в інтерʼєрі громадських будівель та працював художником від­ділу історії українського мистецтва. 1964–85 — доцент, в. о. професора кафедри рисунка і живопису Київського інженерно-будівельного ін­ституту; 1985–2003 — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ): від 1989 — професор. Ви­вчав специфіку викла­да­н­ня рисунка та живопису на архітектурному факультеті. Як художник працював пере­важно у техніках акварелі та гуаші. Автор багатьох серій творів, у яких від­творено художньо-естетичні особливості памʼяток старовин­ної архітектури України та різних регіонів колишнього СРСР і зарубіжних країн. Персональні ви­ставки: Київ (1952–53, 1955, 1958, 1966, 1971–72, 1974–76, 1978, 1982, 1987, 1999, 2003), Москва (1957), Кишинів (1959), Львів (1960, 1964–66, 1968), Новгород (РФ, 1965), Будапешт (1971), Харків (1973), Чернігів (1974), Нью-Йорк (2002); посмертні — Київ (2003–04, 2006, 2010–11, 2013–14, 2016), Камʼянець-Подільський (2009), Гельсінкі (2017).