Химич Юрій Іванович
Визначення і загальна характеристика
ХИ́МИЧ Юрій Іванович (12. 04. 1928, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельницької обл. — 23. 07. 2003, Київ) — архітектор, живописець, графік. Батько М. Химича. Член НСХУ (1966). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Почесний член Української академії архітектури (2002). Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1950, викладачі Й. Каракіс, М. Штейнберг). 1950–54 як інженер-військовослужбовець брав участь у будівництві головної бази Чорноморського флоту в Севастополі. 1954–64 — в Академії будівництва та архітектури УРСР, де під керівництвом В. Заболотного й О. Шовкуненка досліджував особливості декоративно-художніх середовищ в інтер’єрі громадських будівель та працював художником відділу історії українського мистецтва. 1964–85 — доцент, в. о. професора кафедри рисунка і живопису Київського інженерно-будівельного інституту; 1985–2003 — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ): від 1989 — професор. Вивчав специфіку викладання рисунка та живопису на архітектурному факультеті. Як художник працював переважно у техніках акварелі та гуаші. Автор багатьох серій творів, у яких відтворено художньо-естетичні особливості пам’яток старовинної архітектури України та різних регіонів колишнього СРСР і зарубіжних країн. Персональні виставки: Київ (1952–53, 1955, 1958, 1966, 1971–72, 1974–76, 1978, 1982, 1987, 1999, 2003), Москва (1957), Кишинів (1959), Львів (1960, 1964–66, 1968), Новгород (РФ, 1965), Будапешт (1971), Харків (1973), Чернігів (1974), Нью-Йорк (2002); посмертні — Київ (2003–04, 2006, 2010–11, 2013–14, 2016), Кам’янець-Подільський (2009), Гельсінкі (2017).
Додаткові відомості
- Основні твори
- станкові серії — «Київ», «Чернігів», «Дніпро» (усі — 1950–90), «Пам’ятки архітектури Львова» (1960–80), «Дерев’яне зодчество Північної Росії» (1970-і рр.), «Дерев’яне зодчество України» (1989–90), «Пам’ятки архітектури Криму» (1993), «Фортеці України» (1994); «Автопортрет» (1970-і рр.), «Фінляндія» (1972), «Кам’янець-Подільський. Під фортецею» (1985), «Студений вечір», «Засніжені бані (Свята Софія)» (обидва — 1992), «Дзвіниці Ближніх і Дальніх Печер» (1993), «Дзвіниця Дальніх Печер» (1996), «Кам’янець-Подільський» (2000), «Софія Київська восени» (початок 2000-х рр.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
___1992__karton.jpg "Ю. Химич. «Засніжені бані (Свята Софія)». 1992. Картон, гуаш")
Завантажити статтю
Людина 
