КАРА́КІС Йосип Юлі­йович (29. 05. 1902, м. Балта, нині Одеська обл. — 23. 02. 1988, Київ) — архітектор. Батько І. Каракіс. Учасник воєн­них дій 1918–20. Закінчив Київський художній ін­ститут (1929). У 1931–41 та 1945–51 працював у Київському інженерно-будівельному ін­ституті; водночас 1935–37 — за­ступник завідувача архітектурно-планувальної майстерні № 1 Київського міськвиконкому, 1937–38 — головний архітектор тресту «Укрцивіл­проект», 1940–41 — головний архітектор проект­ного бюро Наркомату освіти УРСР; 1941–42 — в ін­ституті «Ро­станко­проект» (Ташкент); 1942–44 — головний архітектор і керівник архітектурно-будівельного бюро Фархадської ГЕС (м. Беговат, нині Бекабад, Узбеки­стан); 1944–63 (з пере­рвою) — в ін­ституті «Ді­промісто»; 1948–51 — завідувач сектору Ін­ституту художньої промисловості Академії архітектури УРСР (обидва — Київ); 1963–76 — завідувач від­ділу проектува­н­ня шкільних будівель Київського зонального науково-дослідного ін­ституту екс­периментального проектува­н­ня. Основні напрями наукових досліджень: житлові і громадські споруди, пошук нового стилю (кон­структивізм) в архітектурі. Від­стоював збереже­н­ня історичних памʼятників. За­знав пере­слідувань у період боротьби з космополітизмом. Серед реалізованих проектів — добудова Будинку Червоної Армії та Флоту (нині Центральний будинок офіцерів ЗС України; 1931), ресторан «Динамо», житлові будинки на вул. Університетська, № 16–20 (усі — 1934), вул. Золотоворітська, № 2 (1936), вул. Ін­ститутська, № 15–17 (1937), 19–21 (1941), вул. Січневого Пов­ста­н­ня (нині І. Мазепи), № 3, у Георгіївському провулку, № 2 (обидва — 1937), на вул. Стрілецька, № 12, 14, 16 (1940), дитсадок № 1 «Орлятко» заводу «Арсенал» на вул. Січневого Пов­ста­н­ня, художня школа на вул. Володимирська, № 2 (нині Національний музей історії України; обидва — 1939) у Києві, Ташкентський абразивний завод (1942), комплекс інженерних споруд і житлового селища Фархадської ГЕС (1943–45), готель «Жовтень» (нині «Україна») у Ворошилов­граді (нині Луганськ; 1952), школи у Києві, Харкові, Луганську, Донецьку, Одесі, Запоріж­жі, містах Кр­аматорськ Донецької обл. і Бердянськ Запорізької обл. (Див. іл. на с. 186).