Штуцер Михайло Іванович

ШТУ́ЦЕР Михайло Іванович (Штуцер Михаил Иванович; 09(21). 11. 1879, Москва — 31. 03. 1935, там само) — російський лікар-епідеміолог, мікробіо­лог. Доктор медицини (1913), професор (1921). Закінчив Московський університет (1906). Від­тоді та під час 1-ї світової війни служив військовим лікарем, зокрема 1907—08 у Полтавській губ. 1909—11 стажувався у лабораторії Р. Коха в Берліні. 1911—14 очолював Хіміко-бактеріологічний ін­ститут Фер­рейна (Москва). 1919—21 — у Полтавському бактеріологічному ін­ституті; 1921—27 — засновник і директор Воронезького бактеріологічного ін­ституту та професор кафедри мікробіо­логії Воронезького університету; 1927—30 — директор Мікробіо­логічного ін­ституту (м. Ростов-на-Дону; обидва — РФ). 1930 мешкав у Києві, працював директором Ін­ституту мікробіо­логії та епідеміології Народного комісаріату освіти УСРР. 13 серпня 1930 заарештований, 1931 разом з іншими мікробіо­логами, зокрема С. Коршуном, засуджений до 5-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував у м. Суздаль (РФ). Ви­вчав мінливість бактерій, кишкові інфекції та мікрофлору кишковика, пита­н­ня лікува­н­ня сифілісу, сказу, боротьби з епідеміями малярії, чуми, висипного тифу. За­пропонував сироватки проти дифтерійної, дизентерійної, бруцельозної та ін. інфекцій. Описав новий вид дизентерійної бактерії (ві­дома як паличка Штуцера—Шмітца).