Штангей Володимир Фокович

Визначення і загальна характеристика

ШТАНГЕ́Й Володимир Фокович (псевдонім — Любисток; 1895, с. Мошурів Уманського пов. Київської губ., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 03. 11. 1937, урочище Сандормох, Карелія, РФ) — письменник, журналіст. Навчався у Катеринославському землемірному училищі (нині Дніпро, 1913–14, не закінчив через мобілізацію). Учасник 1-ї світової війни, 1915 потрапив у німецький полон. У табірній газеті почав друкувати перші оповідання («Хто ж утішить?», «Упертий Дмитро», «Новорічна казка» та ін.). Після повернення з полону (1918) закінчив Шаулиську вчительську семінарію імені Т. Шевченка в Тальному (нині Черкаська обл.), викладав українську мову і літературу в Мошурівській школі, проводив у селі значну просвітницьку роботу (драмгурток, осередок «Просвіти»), брав участь у різних виборних органах у Катеринополі (нині Калинопіль) та Умані (обидва нині — Черкаська обл.), був інструктором робсількорів при уманській газеті «Робітничо-селянська правда» (згодом «Селянська правда», 1924–27). Один із найактивніших учасників літературного життя на Уманщині, співорганізатор і фактичний керівник філії спілки селянських письменників «Плуг», автор численних хронікальних дописів у періодиці. Писав великі й малі оповідання, які називав новелами, публікував їх у журналах «Глобус», «Плуг», «Зоря», «Життя й революція» тощо. Від 1927 — у Харкові. Закінчив відділ журналістики Харківського комуністичного університету. Став членом центрального комітету «Плуга», секретарем його правління, заступником редактора журналу «Плужанин». Окремими виданнями вийшли книги прози «Батрачка» (Х., 1927; 1930; у перекладі російською мовою — Москва; Ленінград, 1929), «Злочин у степу», «Образа» (обидві — 1929), «Злотий (оповідання з дитячих літ Шевченка)» (1930; 1932; усі — Харків), «Межа» (Х.; К., 1930), «Один день» (Х., 1931; 1933), «Удруге народжені» (Х., 1931; Х.; К., 1932), «На зламі» (Х., 1932), «Том новель» (П., 1932) та ін. Основна тематика творів — життя пореволюційного села, боротьба між «старим» і «новим» укладами життя на селі, ідея колективної праці («жити комуною»), боротьба з «куркульством», образ звільненої жінки-селянки тощо. За традицією побутовців-народників, подаючи того чи іншого свого героя, Ш. докладно зупинявся на його походженні, досить часто застосовував вкраплювання фольклорного матеріалу (пісень, приповідок тощо), описував сільський побутовізм, змальовував портрети, зокрема жінки та її вроди. Попри загалом цілком лояльне ставлення Ш. і в діяльності, й у творчості до чинної тоді влади, від початку 1930-х рр. тривало фактичне цькування письменника, вульгарно-соціологічна критика його творів. У грудні 1934 заарештований, унаслідок численних допитів змушений був визнати свою «провину» в «контрреволюційній» діяльності та підготовці до теракту. Засуджений і відправлений на Соловки, де був розстріляний. Реабілітований посмертно.

Завантажити статтю