Чигирин Віталій Єлисейович

ЧИГИРИ́Н Віталій Єлисе­йович (справжнє — Чигирик; 04. 05. 1908, с. Боровиця Чигиринського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл., за іншими даними — 11. 05. 1908, с. Липове Чигиринського пов. Київської губ., нині Олександрійського р-ну Кірово­градської обл. — 15. 07. 1937, Київ) — прозаїк. Член СПУ (1934). У дитинстві наймитував, початкову освіту здобув у Боровиці. 1922 працював у Золотоніський друкарні (нині Черкаська обл.). Після закінче­н­ня курсів робкорів у Лубнах (нині Полтавська обл.) редагував багатотиражку на металургійному заводі у Камʼянському (нині Дні­пропетровська обл.), в якій дебютував новелою «Катя-фрезерувальниця» й отримав схвальну критику Вал. Поліщука, дні­пропетровський журнал «Зоря» (опублікував тут оповіда­н­ня «Контрасти», 1930, № 9; «Пропозиція», 1931, № 5); від кінця 1934 — у редакції «Літературної газети». На шпальтах цих та ін. ви­дань («Молодняк», «Гарт», «Червоний шлях», «Авангард») вміщено низку його ран­ніх творів, перші з яких були написані 1928—29. Як і в багатьох тодішніх молодих письмен­ників, ідейно-естетичні симпатії Ч. були мінливими: очолюючи літгурток «Бесемер» (у Камʼянському), він певний час входив до літературної групи «Авангард» Вал. Поліщука, потім до ВСППУ, писав не лише твори, а й «про­грамні» стат­ті («Про моїх ровесників, голих королів і радість життя в нашій квітучій країні», 1934). Попри очевидно декларовані прорадянські су­спільно-політичні та ідейно-естетичні позиції 22 квітня 1937 був заарештований, 14 липня того ж року за звинуваче­н­ням у «приналежності до української націоналістично-фашистської терористичної організації» засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1957. Перші літературні твори Ч. — на «виробничу» тематику, що панувала тоді в т. зв. пролетарській літературі, на­ступні, найкращі в художньому сенсі, — на тему села (повість «Не вмирайте, діду», 1935; оповіда­н­ня «Дощ», 1936; роман «Квітень» як вершина творчості, 1936, ви­дано — К., 1937). У повісті й оповідан­ні одна й та ж героїня — сільська дівчина Василина Полоснюк (прототип — Василина Поліщук із Боровиці), яку 18-літньою обирають головою сільради. У центрі уваги митця — психологія героїні, колишньої батрачки, а не ідеологічні акценти. Схожі риси й у романі «Квітень», невеликого за обсягом, у якому соціальність по­стає такою собі ритуальною рисою. Головний герой твору — лісник Євтихій Шукайвода — натура глибока, тонка, вдумлива, закохана в життя, пере­повнена родин­ним щастям і незбагнен­ними віта­їстичними силами (штрихи ваплітянської естетики). За сюжетом, герой роману проходить болісні ви­пробува­н­ня, психологічно точно виписані, в ньому пробуджується митець. Автор тонко й пере­конливо творить історію народже­н­ня таланту, вводить у сюжет елементи пригодництва, при­йому сну, любовну інтригу, ускладнює хронотоп тощо. Як драматург дебютував пʼєсою «Сонце» («Червоний шлях», 1934, № 4). За життя Ч. майже щоліта від­відував Боровицю, вбирав звідси сюжети, картини, людські типи. 2008 тут від­значено 100-річчя з дня народже­н­ня письмен­ника.

Завантажити статтю