Чигирин Віталій Єлисейович

Визначення і загальна характеристика

ЧИГИРИ́Н Віталій Єлисейович (справжнє — Чигирик; 04. 05. 1908, с. Боровиця Чигиринського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл., за іншими даними — 11. 05. 1908, с. Липове Чигиринського пов. Київської губ., нині Олександрійського р-ну Кіровоградської обл. — 15. 07. 1937, Київ) — прозаїк. Член СПУ (1934). У дитинстві наймитував, початкову освіту здобув у Боровиці. 1922 працював у Золотоніський друкарні (нині Черкаська обл.). Після закінчення курсів робкорів у Лубнах (нині Полтавська обл.) редагував багатотиражку на металургійному заводі у Кам’янському (нині Дніпропетровська обл.), в якій дебютував новелою «Катя-фрезерувальниця» й отримав схвальну критику Вал. Поліщука, дніпропетровський журнал «Зоря» (опублікував тут оповідання «Контрасти», 1930, № 9; «Пропозиція», 1931, № 5); від кінця 1934 — у редакції «Літературної газети». На шпальтах цих та ін. видань («Молодняк», «Гарт», «Червоний шлях», «Авангард») вміщено низку його ранніх творів, перші з яких були написані 1928–29. Як і в багатьох тодішніх молодих письменників, ідейно-естетичні симпатії Ч. були мінливими: очолюючи літгурток «Бесемер» (у Кам’янському), він певний час входив до літературної групи «Авангард» Вал. Поліщука, потім до ВСППУ, писав не лише твори, а й «програмні» статті («Про моїх ровесників, голих королів і радість життя в нашій квітучій країні», 1934). Попри очевидно декларовані прорадянські суспільно-політичні та ідейно-естетичні позиції 22 квітня 1937 був заарештований, 14 липня того ж року за звинуваченням у «приналежності до української націоналістично-фашистської терористичної організації» засуджений до розстрілу. Реабілітований 1957. Перші літературні твори Ч. — на «виробничу» тематику, що панувала тоді в т. зв. пролетарській літературі, наступні, найкращі в художньому сенсі, — на тему села (повість «Не вмирайте, діду», 1935; оповідання «Дощ», 1936; роман «Квітень» як вершина творчості, 1936, видано — К., 1937). У повісті й оповіданні одна й та ж героїня — сільська дівчина Василина Полоснюк (прототип — Василина Поліщук із Боровиці), яку 18-літньою обирають головою сільради. У центрі уваги митця — психологія героїні, колишньої батрачки, а не ідеологічні акценти. Схожі риси й у романі «Квітень», невеликого за обсягом, у якому соціальність постає такою собі ритуальною рисою. Головний герой твору — лісник Євтихій Шукайвода — натура глибока, тонка, вдумлива, закохана в життя, переповнена родинним щастям і незбагненними вітаїстичними силами (штрихи ваплітянської естетики). За сюжетом, герой роману проходить болісні випробування, психологічно точно виписані, в ньому пробуджується митець. Автор тонко й переконливо творить історію народження таланту, вводить у сюжет елементи пригодництва, прийому сну, любовну інтригу, ускладнює хронотоп тощо. Як драматург дебютував п’єсою «Сонце» («Червоний шлях», 1934, № 4). За життя Ч. майже щоліта відвідував Боровицю, вбирав звідси сюжети, картини, людські типи. 2008 тут відзначено 100-річчя з дня народження письменника.

Завантажити статтю