Черкес Олександр Ілліч

ЧЕРКЕ́С Олександр Ілліч (21. 04(03. 05). 1894, Харків — 25. 09. 1974, Київ) — фармаколог, лікар-токсиколог. Доктор медичних наук (1936), професор (1940), академік АМН СРСР (1960). Заслужений діяч науки УРСР (1946). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський університет (1917), де й працював від 1919 (згодом медичний факультет ви­окремлено в Харківський медичний ін­ститут): завідувач (1930—39), професор (від 1940) кафедри фармакології; водночас — завідувач від­ділу токсикології Українського ін­ституту гігієни праці та професійних захворювань (Харків, 1924—36), завідувач кафедри фармакології Харківського фармацевтичного ін­ституту (1925—35); завідувач (1944—71), науковий консультант (1971—74) одно­ймен­ної кафедри Київського медичного ін­ституту; за сумісництвом — за­ступник директора з наукової роботи, завідувач від­ділу фармакології Київського НДІ фармакології та токсикології (1947—74). Головний токсиколог Народного комісаріату охорони здоровʼя СРСР (1941—44). Голова Українського наукового товариства фармакологів (від 1961). Ви­вчав біо­хімічні структури механізму дії ліків та отрут, роль вегетативної нервової системи у формуван­ні реакції організму на них; особливості фармакологічної реакції залежно від віку та стану організму; пита­н­ня фармакодинаміки ліків в умовах екс­периментальної патології; механізм дії антидотів при інтоксикаціях різного генезу; особливості фармакологічної регуляції судин­ного тонусу з за­стосува­н­ням гангліо­блокаторів, симпатолітиків, інгібіторів моноамінооксидази, гіпохолестеринемічних засобів. За­пропонував класифікацію токсичних гіпоксій. Об­ґрунтував теорію трофічної дії серцевихглікозидів. Значну частину праць присвятив токсикології бо­йових отруйних сполук. Брав участь у роз­роблен­ні низки препаратів («Бензогексоній», «Пірилен», «Цетаміфен» та ін.).

Завантажити статтю