Троянкер Раїса Львівна

Визначення і загальна характеристика

ТРОЯ́НКЕР Раїса Львівна (30. 10. 1909, м. Умань Київської губ., нині Черкаської обл. — 29. 12. 1945, м. Мурманськ, РФ) — поетеса, публіцистка. Дружина О. Тургана. Народилася в єврейській родині з ортодоксальними релігійними поглядами, до яких батьки прагнули навернути й доньку. Пізніше у віршах Т. теми родини й буття єврейського містечка стали показовими. Переживши конфлікт «батьків і дітей», пішла власною життєвою дорогою. Освіту здобувала в Умані, у 2-й половині 1920-х рр. навчалася в Харківському ІНО, мала природну ерудованість. Вела досить «стихійний» спосіб життя, зокрема у сфері інтимних стосунків, що теж посутньо позначилося на тематиці її віршів. Працювала приборкувачкою тигрів у цирку, в редакціях низки видань. Від 1926 мешкала в Харкові, від 1930 — у Ленінграді (нині Санкт-Петербург), від 1935 — в Мурманську. Перші публікації на сторінках уманської періодики, пізніше — у часописі «Плуг». Організаційно Т. певний час входила до літературної групи «Авангард» Вал. Поліщука (конструктивні динамісти), але стилістично й тематично її поезії не вкладалися в естетику конструктивістів. У Харкові видрукувано поетичні збірки «Повінь» (1928) і «Горизонт» (1930). Україномовна лірика Т. виразно автобіографічна, засвідчує цікаву літературну тенденцію 1920-х рр. — інтегрування її доробку в створений тоді українсько-єврейський культурологічний простір. Як зазначав О. Коцарев, у творах вирізняється «бадьорий сентименталізм з елементами “альбомності”, парадоксальна єдність поетики експериментально-барабанної партійності, імажиністської образності, всеохопного романтичного ліризму, мотивів ґендерної емансипації та “соціально активного” материнства». Т. однією з перших уводила в українську поезію еротичну тілесність (соматичність). На межі 1920–30-х рр. її твори зазнали різкої офіційної критики, що також зумовило виїзд поетеси з України. Останнім сплеском творчості Т. стала збірка російськомовних віршів «Суровая лирика» (Мурманск, 1942), присвячена подіям 2-ї світової війни. За ідейно-художньою стилістикою її воєнна лірика цілком суголосно вкладається у стилістику всієї радянської поезії в роки війни. Основні теми та інтонації — віра в перемогу, гнів до ворога, помста, апологія жертовності й героїзму. Помітні концептуальні відмінності між українською та російською лірикою Т.: енергійність російського мілітаризму витіснила її українську жіночну образність, а проблематика російської поезії була імперською. Рисами поетичного світу Т. є виразний автобіографізм, у контексті якого творяться теми конфлікту поколінь, єврейського буття, соціальних мотивів міста і села тощо. Помітні мариністичні мотиви, еротичне пригодництво в антуражі осені й вечора-ночі тощо, жанрово-видове розмаїття (ліричні мініатюри, диптихи, триптихи, ліро-епос, цикли віршів та ін.). Популярними прийомами віршобудови є вживання кільця і рефрену, діалогізму. До 100-річчя поетеси видано найповнішу збірку її творів — «Поезії» (Чк., 2009; укладач і автор передмови В. Поліщук).

Завантажити статтю