ПОЛІЩУ́К Володимир Трохимович (17. 12. 1953, за паспортом — 01. 01. 1954, с. Сердюківка Ротмистрівського р-ну Київської обл., нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) — літературо­знавець, критик, публіцист. Доктор філологічних наук (2003), професор (2004). Дійсний член НТШ (2019). Член НСПУ (1999). Премії імені М. Максимовича (1997, 2020), імені О. Гірника (2003), імені І. Нечуя-Левицького (2004), імені М. Старицького (2004), «Благовіст» (2009), імені І. Огієнка (2011), імені О. Захаренка (2013), імені П. Тронька (2015), імені Б. Грінченка (2017). Закінчив Черкаський педагогічний ін­ститут (1979), де й працює (нині Черкаський університет): від 1992 — завідувач кафедри української літератури і компаративістики, 2005–07 — ректор. Директор Черкаського наукового центру шевченко­знавчих досліджень (від 2004). Головний редактор наукового щорічника «Шевченків світ» (від 2008), літературного журналу «Холодний Яр» (від 2014). Ініціатор та засновник (1999) обласного літературно-крає­знавчого музею «Літературна Черкащина».

Наукові дослідже­н­ня: прозова спадщина М. Старицького; науково-творча спадщина В. Доманицького (уклав 4 томи праць, 2010–14); шевченко­знавство; франко­знавство; сучасний літературний процес. Упорядник, автор перед­мов і видавець збірок творів письмен­ників «роз­стріляного від­родже­н­ня». Автор числен­них літературо­знавчих, критичних та публіцистичних статей у періодиці, а також низки статей-персоналій в ЕСУ. Один з авторів академічної «Історії української літератури ХХ столі­т­тя», «Шевченківської енциклопедії», редактор і спів­редактор тому «Черкащина: історія краю та його людності» (2017), автор-укладач «Літературної енциклопедії Черкащини» (т. 1–2, 2020–21; усі — Черкаси), низки антологій та довід­ників.