Тараненко Людмила Василівна

Визначення і загальна характеристика

ТАРАНЕ́НКО Людмила Василівна (11. 10. 1948, м. Сміла Київської обл., нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) — письменниця. Членкиня НСПУ (1987). Премії імені В. Симоненка (2018), імені М. Масла (2022). Закінчила Смілянський технікум харчової промисловості (1966) та Черкаський педагогічний інститут (1980, заочно). Працювала хіміком на цукровому заводі, майстром виробничого навчання, інженером Черкаського проєктно-конструкторського технологічного інституту; 1988–92 — кореспондент-організатор Бюро пропаганди художньої літератури в Черкаській обл.; 1992–99 — голова Черкаської обласної організації НСПУ, засновниця й редакторка (1993–99) журналу «Холодний Яр». На межі 1980–90-х рр. — активна учасниця національно-демократичних громадських подій, співголова Черкаського осередку НРУ; виступала як публіцистка (статті «Злоначинающих спини…», «Крик розуму не добавляє…», «Неупередженими очима», «Поруч із живими ходять мерці…» та ін.). 2004–10 — начальник редакційно-видавничого відділу Черкаського банківського інституту. Дебютувала збіркою поезій «Материнка» (Дн., 1979). У доробку — громадянська, пейзажна та інтимна лірика, урізноманітнена в жанрово-видових формах (мініатюра, балада, сюжетний вірш, сонет, цикли). У творах виразно присутні публіцистична загостреність і дух сатиризму як інструменти шокової терапії для народу, ошалілого від свободи й нездатного вповні оцінити її неоціненність. Чимало віршів семантикою закорінені в Черкащину, окремі з них покладені на музику. Авторка численних публікацій у колективних збірниках і періодиці, зокрема Білорусі, Польщі, Канади, Австралії.

Завантажити статтю