Тараненко Людмила Василівна

ТАРАНЕ́НКО Людмила Василівна (11. 10. 1948, м. Сміла Київської обл., нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) — письмен­ниця. Членкиня НСПУ (1987). Премії імені В. Симоненка (2018), імені М. Масла (2022). Закінчила Смілянський технікум харчової промисловості (1966) та Черкаський педагогічний ін­ститут (1980, заочно). Працювала хіміком на цукровому заводі, май­стром виробничого на­вча­н­ня, інженером Черкаського проєктно-кон­структорського технологічного ін­ституту; 1988—92 — кореспондент-організатор Бюро пропаганди художньої літератури в Черкаській обл.; 1992—99 — голова Черкаської обласної організації НСПУ, засновниця й редакторка (1993—99) журналу «Холодний Яр». На межі 1980—90-х рр. — активна учасниця національно-демократичних громадських подій, спів­голова Черкаського осередку НРУ; ви­ступала як публіцистка (стат­ті «Злоначинающих спини…», «Крик ро­зуму не добавляє…», «Не­упередженими очима», «Поруч із живими ходять мерці…» та ін.). 2004—10 — начальник редакційно-видавничого від­ділу Черкаського банківського ін­ституту. Дебютувала збіркою поезій «Материнка» (Дн., 1979). У доробку — громадянська, пейзажна та інтимна лірика, урізноманітнена в жанрово-видових формах (мініатюра, балада, сюжетний вірш, сонет, цикли). У творах виразно присутні публіцистична загостреність і дух сатиризму як інструменти шокової терапії для народу, ошалілого від свободи й не­здатного вповні оцінити її неоцінен­ність. Чимало віршів семантикою закорінені в Черкащину, окремі з них покладені на музику. Авторка числен­них публікацій у колективних збірниках і періодиці, зокрема Білорусі, Польщі, Канади, Австралії.

Завантажити статтю