Юзик Павло Мартинович

Ю́ЗИК Павло Мартинович (24. 06. 1913, с. Пінто, провінція Саскачеван, Канада — 09. 07. 1986, От­тава) — історик, громадсько-політичний діяч. Дійсний член, за­ступник президента (1953—68) УВАН. Почесний доктор УВУ (м. Мюнхен, Німеч­чина, 1982). Закінчив Саскатунський педагогічний коледж (1932), Саскачеванський університет (1948), на­вчався у Мін­несотському університеті (США, 1949—51). Здобув ступінь магістра (1948) і докторат (1958) з історії. Від 1933 учителював; під час 2-ї світової війни 1942—43 служив у канадській армії; від 1951 працював у Манітобському університеті: 1958—63 — професор історії та славістики; 1966—78 — професор одно­ймен­ної кафедри От­тавського університету. Досліджував історію українців Канади. Автор статей в «Encyclopedia Canadiana». Член Сенату Канади (від 1963). Входив до складу багатьох сенатських комітетів, був членом парламентських делегацій Канади в ООН (1963, 1975, 1979) і НАТО (1972—85). Очолював Канадську раду християн і євреїв (від 1963), Комісію з прав людини Світового кон­гресу вільних українців (від 1967). Ві­ді­грав ви­значну роль у формуван­ні політики мультикультурності в Канаді. Брав активну участь у діяльності багатьох громадських організацій: засновник і перший президент організації «Молодь українського національного обʼ­єд­на­н­ня» (1934—36), редактор щомісячного журналу «Голос молоді» (1948—49), засновник Союзу українських студентів Канади (1953), Скарбник Комітету українців Канади (1952—55), президент Канадської асоціації славістів (1963—64), за­ступник президента Українського народного союзу (від 1970), голова Осередку української культури і освіти (1966—71). Нагороджений меда­л­лю «Столі­т­тя Канади» (1967), Шевченківською золотою меда­л­лю (1968), Манітобською меда­л­лю столі­т­тя (1970). Уряд Канади 2008 заснував премію імені Ю. за досягне­н­ня у сприян­ні багатокультурності.

Завантажити статтю