Шевальов Володимир Євгенович
ШЕВАЛЬО́В Володимир Євгенович (14(27). 09. 1910, Одеса — 19. 03. 1978, Київ) — лікар-офтальмолог. Син Євгена, брат Андрія Шевальових. Доктор медичних наук (1958), професор (1960). Заслужений діяч науки УРСР (1973). Державні нагороди СРСР. Закінчив Одеський медичний інститут (1931). Працював лікарем. Від 1937 — в Українському науково-дослідному експериментальному інституті очних хвороб і тканинної терапії (Одеса): завідувач трахоматозного та клінічного відділень, лабораторії загальної патології органа зору, заступник директора з наукової роботи. Під час 2-ї світової війни служив військовим лікарем. 1964—78 — завідувач кафедри очних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів. Головний офтальмолог МОЗ УРСР (1965—78). Вивчав проблеми лікування трахоми, глаукоми, лепри, паралітичної косоокості; розробляв методи оперативних втручань з приводу відшарування сітківки. Запропонував таблиці для визначення гостроти зору. Під його керівництвом сконструйовано апарат для кріохірургічного лікування ока. Вченому присвячена документальна повість В. Ґінзбурґа «Сонце — всім» (К., 1979).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Операция укорочения склеры при отслойке сетчатки // Офтальмологический журнал. 1955. № 1; Рубцовый ксероз глаза. К., 1959; Оперативное лечение отслойки сетчатки. Москва, 1964; Биохимические исследования по патогенезу отслойки сетчатой оболочки глаза // Мат. 4-го съезда офтальмологов СССР. Москва, 1973. Т. 2; Тактика офтальмохирурга в различные периоды травматического процесса // Мат. 4-го съезда офтальмологов Украины. О., 1978.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
