Сальський Юрій Володимирович

СА́ЛЬСЬКИЙ Юрій Володимирович (21. 04. 1915, Київ — 08. 02. 1996, От­тава) — військовий льотчик, громадський діяч. Син В. Сальського. Від 1920 разом із родиною проживав у Варшаві, де на­вчався у французькому ліцеї. Вирішив стати пілотом, 1936—39 продовжив освіту в школі Польських ВПС (м. Деблін Люблінського воєводства). Учасник оборони Польщі, у середині вересня 1939 разом із іншими військовослужбовцями польських збройних сил пере­брався до Румунії, а звідти — до Франції. Після вторгне­н­ня Німеч­чини у Францію в травні—червні 1940 еваку­йований до Великої Британії, де він продовжував служити в Польських ВПС під командува­н­ням Королівських ВПС. Від вересня 1943 — ін­структор із польотів. Після закінче­н­ня війни — засновник Обʼ­єд­на­н­ня українців у Великій Британії, член його виконавчого комітету, виконавчий директор Обʼ­єд­на­н­ня (1948—49). Член Федерації українців у Великій Британії (1949—50). У 1951 емігрував до Канади. Від 1952 працював в українській секції Між­народної служби Канадської телерадіомовної корпорації, через рік — у Міністерстві національної оборони в От­таві. 1958—70 був прикомандирований до Пів­нічноамериканського командува­н­ня аерокосмічної оборони в Колорадо (США). Після поверне­н­ня до От­тави продовжував працювати в Міністерстві національної оборони до виходу 1980 на пенсію. Голова Архівного комітету уряду УНР у ви­гнан­ні (1980—92), брав активну участь у різних українських громадських організаціях: голова От­тавських від­ділень Комітету українців Канади та благодійної організації Соціальних служб українців Канади.

Завантажити статтю