Царик Юрій Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ЦА́РИК Юрій Миколайович (31. 01. 1938, Чернігів — 21. 10. 2014, Суми) — письменник. Член НСПУ (1995). Премія імені М. Хвильового (2000). Закінчив Сумський педагогічний інститут (1961). Учителював у Сумському р-ні, викладав іноземну мову в Сумському педагогічному інституті. Від 1967 — на журналістській роботі: кореспондент конотопської міськрайонної газети «Радянський прапор» (1967–76), редактор Сумської обласної телерадіокомпанії (1976–99). У 1960-х рр. на хвилі боротьби з дисидентами зазнав переслідувань, один рік провів у в’язниці. Довгі роки творчість Ц. замовчували, лише 1983 у Харкові видано його першу збірку сатири і гумору «Нетипові типи». Твори друкували в часописах «Перець», «Прапор» (потім «Березіль»), «Вітчизна», «Українська культура», колективних збірниках і альманахах «Вітрила», «Веселий ярмарок», «Одноперчани», «Слобожанщина», «Голодомор на Сумщині (1932–33)», «Антологія літератури Сумщини». Ц. — майстер психологічної новели. Мова творів барвиста, мелодійна, соковита. Творчі категорії — життя й смерть, Бог і вічність, висока моральність та бездуховність. Його гумор сповнений глибокого життєвого сенсу, психологічної іронії, викривальний і не надуманий.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Пісочний годинник: Новели, оповідання. 1993; Кладка над прірвою: Оповідання, новели. 1998; І німий заговорив...: Новели, оповідання, афоризми. 2000; Рабства світу цього: Притчі. 2003; Поверніться, літа мої...: Спогади, песимізми про життя і творчість. 2005; Запрягайте коні в шори: Новели. 2007; Спалених душ попелища: Мозаїчна повість. 2010; Моя рятівна соломинка: Поезії. 2012; Прощання без прощання: Поезії. 2015 (усі — Суми).