Сидоренко Олександр Олексійович

Визначення і загальна характеристика

СИДОРЕ́НКО Олександр Олексійович (01(14). 06. 1907, слобода Основа, нині в межах Харкова — 04. 04. 1980, Київ) — архітектор. Заслужений архітектор УРСР (1975). Закінчив Харківський художній інститут (1930; викладачі О. Бекетов, М. Покорний, Я. Штейнберґ). Відтоді працював в інституті «Діпромісто» та Всеукраїнському управлінні санаторіїв і баз відпочинку в Харкові; водночас 1934–41 — у Харківському інституті інженерів комунального господарства; 1947–80 — доцент кафедри архітектурного проєктування, водночас 1948–53 — завідувач кафедри міського будівництва, 1948–53 — декан факультету міського будівництва, 1950–51 — декан архітектурного факультету Київського інженерно-будівельного інституту. Серед реалізованих проєктів — клуб, авіашкола, авіапорт, поліклініка в Харкові (1930–32), будинки відпочинку в містах Слов’янськ (нині Краматорського р-ну Донецької обл.), Сталіно (нині Донецьк), с-щі Баннівське (нині м. Святогірськ Краматорського р-ну, 1933–34), відбудова Тернополя, м. Краснодар (РФ), Миколаєва (1943–48), пам’ятники «Клятва» у м. Краснодон (нині Сорокине Луганської обл., 1951–54), В. Леніну в Дніпропетровську (нині Дніпро, 1950–52) та Харкові (1963; обидва знесені 2014), погруддя Н. Крупської в Києві (1969; демонтовано 2016).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю