Сєверов Микола Павлович

Визначення і загальна характеристика

СЄ́ВЕРОВ Микола Павлович (18. 02(02. 03). 1887, Тифліс, нині Тбілісі — 21. 02. 1957, Київ) — архітектор, історик архітектури. Професор (1948). Дійсний член Академії архітектури та будівництва СРСР (1939) і Академії архітектури та будівництва УРСР (1947; у 1952–54 — віцепрезидент). Закінчив Петроградський інститут цивільних інженерів (нині Санкт-Петербург, 1915). Водночас з навчанням був помічником архітектора Є. Шреттера і співпрацював з архітектором О. Дмитрієвим, з яким спорудив будівлю Управління Південних залізниць у Харкові (1911–12). У 1915 мобілізований до російської армії. Після більшовицького перевороту 1918 повернувся до Тифліса. 1921–32 — у Комітеті державних споруд; 1932–42 — начальник проєктного відділу товариства «Грузкурортбуд»; 1942–48 — завідувач відділу Інституту історії грузинського мистецтва АН Грузинської РСР; водночас 1922–48 — професор, 1945–48 — декан архітектурного факультету Тбіліської АМ. 1935–48 був головою СА Грузинської РСР. 1948–56 — професор Київських художнього й інженерно-будівельного (1950–51 — завідувач кафедри архітектурного проєктування) інститутів. Започаткував дослідження грузинської архітектури, зробив обміри й виконав проєкти реставрації 49-ти пам’яток. Серед реалізованих проєктів — реконструкція Державного музею історії Грузії (1927–29), будівля ЦК КП Грузинської РСР (1929–30), міст імені Челюскінців через р. Кура (1935), кінотеатр імені Шота Руставелі (1936) в Тбілісі, будинок відпочинку РМ Грузинської РСР у м. Ґаґра (1935). Брав участь у повоєнній забудові та реконструкції Києва. За його участі був спроєктований і збудований перший в Україні крупнопанельний будинок заводського виробництва.

Завантажити статтю