Парафія
Визначення і загальна характеристика
ПАРА́ФІЯ (від грец. παροιχία, лат. parochia, paroecia — церковна громада) — нижча церковно-адміністративна одиниця християнських Церков із власним храмом і священником (парохом), що об’єднує вірян у межах певної території. Як церковна громада П. складається із церковного причту (священник, диякон, дяк, паламар та ін.) і вірних-мирян. Назва «П.», вживана вже в 16 ст., закріпилася в Україні у 18–19 ст. Зовнішні обставини її організації та діяльності мінялися в різні часи. У княжу добу й за Гетьманщини фундатором П. найчастіше була політична еліта українського суспільства, яка обдаровувала її землями, угіддями тощо. Від 18 ст. УГКЦ не могла відкривати П. там, де не мала матеріального забезпечення. У православній Церкві в межах Російської імперії відкриття П. обумовлювала кількість вірних-мирян. Земля була підставою для утримання причту, що, в поєднанні з дотаціями фундаторів, державною допомогою, прибутками за треби, зміцнювало духовенство як стан. У Центральній і Східній Україні це тривало до більшовицького перевороту 1917, у Західній Україні — до 2-ї світової війни, тобто до конфіскації церковних земель радянською владою. Відтоді утримання П. базується на пожертвах парафіян і требах. Церковний причт у територіальних межах П. виконує разом із вірними-мирянами загальні богослужіння та приватні церковні таїнства й треби, кілька разів на рік за допомогою ритуальних дій поновлює освячення земель та індивідуального й колективного майна громади. Настоятель П. зобов’язаний допомагати парафіянам порадами, навчанням, відвідувати хворих тощо, тому він постійно перебуває у своїй П. і без дозволу церковної влади не може її залишати. Парохи вели офіційні метричні книги, навчали і навчають основам віровчення в недільних школах, дбають про рухому й нерухому парафіяльну власність тощо. П. в українських Церквах були значними осередками духовної культури й освіти, мали свої початкові парафіяльні школи, притулки та ін. Після відновлення незалежності України 1991 розпочато процес поступового відродження традиційних функцій П., а також започаткування нових напрямів її діяльності.
Рекомендована література
Завантажити статтю
