Пантікапей
Визначення і загальна характеристика
ПАНТІКАПЕ́Й (Παντικαπαίον) — давньогрецьке місто. Знаходилося на території сучасного м. Керч АР Крим, на г. Мітрідат і навколишній території. На вершині — фортеця (акрополь), на схилах — будинки житлового та громадського призначення. У Нижньому місті розташовувалися порт і агора. П. мав вільне планування з радіально-променевими елементами. Його площа сягала 30-ти, а у перші століття н. е. — 100 га. Антична літературна традиція характеризує П. як метрополію всіх мілетських міст Боспора Кімерійського, постійну резиденцію боспорських царів (Страбон, Амміан Марцеллін, Стефан Візантійський, Євстафій, описи подорожей Псевдо-Скімна, Псевдо-Арріана). Спочатку на місці П. у 1-й чверті 6 ст. до н. е. виникло іонійське поселення, що стало полісом тільки у 3-й чверті 6 ст. до н. е., а містом — на поч. 5 ст. до н. е. У 480-і рр. до н. е. життя тут було перерване на 20–25 р. у результаті скіфської експансії. Від середини 5 ст. до н. е. П. — центр Боспорського царства, резиденція правлячого роду Археанактидів. На вершині г. Мітрідат збудовано храм верховного божества іонійського Боспору — Аполлона-Лікаря. 438 р. до н. е. династію Археанактидів змінила династія Спартокідів. Найвищого політичного та економічного розквіту П. досягнув у 4 — 1-й половині 3 ст. до н. е., коли він став столицею греко-варварської держави на зразок елліністичних східних деспотій. Територія міста та його акрополя розширилася, на акрополі збудовано потужні укріплення, головний осередок яких — цитадель, що домінувала над храмом Аполлона-Лікаря. У 2 ст. до н. е. при останньому Спартокіді Перісаді V та Мітрідаті VІ Євпаторі знищено майже всі монументальні споруди акрополя. 63 р. до н. е. місто зруйнував землетрус. У 2-й половині 1 ст. до н. е. — на початку 1 ст. проведено ремонтні роботи, перебудовано укріплення цитаделі, споруджено монументальні будинки та культові ордерні споруди. Зросла диференціація забудови за майновою ознакою, виокремилися квартали ремісників. Після готської навали (250–270-і рр.) у П. зафіксовано тільки прості житла. До початку 6 ст. місто залишалося столицею Боспорської держави, а потім перейшло під владу Візантії. Воно існувало й у пізньоантичний та середньовічний періоди під назвою Боспор. Серед розкопаних споруд П. — монументальний комплекс і толос останньої чверті 6 — 1-ї чверті 5 ст. до н. е., храм та палац 4–3 ст. до н. е., святилища і пританейон 3–2 ст. до н. е., оборонні споруди акрополя та цитаделі, багатий житловий будинок з андроном 1 ст. до н. е. — 2 ст. Розкопки П., ропочаті в 19 ст. (П. Дюбрюкс, І. Стемпковський, І. Бларамберг, А. Ашик, О. Люценко, С. Веребрюсов, К. Думберг), продовжили В. Шкорпіл (1903–14), Ю. Марті (1923–24, 1930–31, 1941), В. Блаватський (1945–57), І. Марченко (1959–76), В. Толстіков (від 1977).