Кобринський Володимир Васильович
КОБРИ́НСЬКИЙ Володимир Васильович (16. 10. 1873, с. Білоберізка, нині Верховин. р-ну Івано-Фр. обл. — 17. 10. 1958, м. Коломия Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — мистецтвознавець, етнограф. Небіж Й. Кобринського. Навч. у Коломий. гімназії, закін. Львів. учител. семінарію та офіцер. школу. Перебував на військ. службі в австр. армії. 1896–98 учителював у Коломиї. 1898–1933 — контролер на залізнич. станціях у Коломиї, Станіславові. Збирав матеріали про гуцул. мистецтво. 1926 при Нар. домі в Коломиї відкрив музейну кімнату, започаткувавши Коломий. музей нар. мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського (1934–54 — директор; на фасаді 1990 встановлено мемор. дошку В. та Й. Кобринським, скульптор В. Вільшук). Створив громад. музеї в Рогатині (Івано-Фр. обл.), Бережанах, Теребовлі (обидва — Терноп. обл.), Cокалі (Львів. обл.). Брав участь в археол. розкопках. Автор ст. «Гродно і його викопалини» (1933), «Коломия — столиця Гуцульщини», «Спомини про Івана Франка» (обидві — 1950), «Спомини про Юрія Шкрібляка» (1951; усі — у рукописах), «Зі шпилів Чорногори до музею» // «Діло», 1935, 5 січ.; «Незабутні спогади» // «Василь Стефаник у критиці та спогадах» (К., 1969).
Рекомендована література
- Арсенич П. Охоронець скарбів // Галичина. 1998, 10 жовт.;
- Ткачук Я. Музейник із Коломиї // Нар. мистецтво. 2009. № 1–2.
Завантажити статтю
Людина 
