Шморгун Євген Іванович

Визначення і загальна характеристика

ШМОРГУ́Н Євген Іванович (15. 04. 1940, с. Новожуків Клеванського, нині Рівненського р-ну Рівненської обл.) — письменник, перекладач. Член НСПУ (1984). Премії імені Вал. Поліщука (1984), імені В. Кобилянського (1997), імені Лесі Українки (2000), імені Світочів (2007), імені Л. Куліша-Зіньківа (2009), імені У. Самчука (2013). Закінчив Дубенське медичне училище (Рівненська обл., 1960), Рівненський педагогічний інститут (1967). Працював їздовим у колгоспі (1955–56), фельдшером (від 1960), у газетах Рівненщини (1967–84). Очолював обласне літературне об’єднання при редакції газети «Зміна» (1985–89) та Рівненську обласну організацію НСПУ (1989–2000), обласну редакційно-видавничу групу з випуску серії книг «Реабілітовані історією» (упорядкував низку книг цієї серії). Пише для дорослих та дітей. Дебютував 1958 віршем у клеванській районній газеті «Заповіт Ілліча». Ш. — майстер реалістичного пейзажу: в оповіданнях та повістях відтворює форми та явища природи, що об’єктивно існують, уважно ставиться до деталей. Письменник виявляє власне романтичне світовідчуття, свідомо відмовляється від надмірної інтелектуалізації, постмодерністської естетизації почуттів, вражень і знань. Ш. відомий і як тонкий поет-лірик. Окремою книгою видав нарис «Рано-вранці вітри заголосять...» (Р., 1994), де виступив як дослідник матеріалів про сталінські репресії. Із російської мови переклав твори Д. Мізгуліна («Немов життя іще й не починалось»), Л. Струся («Мерзлота», «Спогад про Волинь»; усі — 2010; «Спецпереселенці», 2012), Є. Айпіна («Божа мати в кривавих снігах», 2011; усі — Рівне).

Завантажити статтю