Шморгун Євген Іванович

ШМОРГУ́Н Євген Іванович (15. 04. 1940, с. Новожуків Клеванського, нині Рівненського р-ну Рівненської обл.) — письмен­ник, пере­кладач. Член НСПУ (1984). Премії імені Вал. Поліщука (1984), імені В. Кобилянського (1997), імені Лесі Українки (2000), імені Світочів (2007), імені Л. Куліша-Зіньківа (2009), імені У. Самчука (2013). Закінчив Дубенське медичне училище (Рівненська обл., 1960), Рівненський педагогічний ін­ститут (1967). Працював їздовим у колго­спі (1955—56), фельдшером (від 1960), у газетах Рівненщини (1967—84). Очолював обласне літературне обʼ­єд­на­н­ня при редакції газети «Зміна» (1985—89) та Рівненську обласну організацію НСПУ (1989—2000), обласну редакційно-видавничу групу з випуску серії книг «Реабілітовані історією» (упорядкував низку книг цієї серії). Пише для дорослих та дітей. Дебютував 1958 віршем у клеванській ра­йон­ній газеті «Заповіт Іл­ліча». Ш. — майстер реалістичного пейзажу: в оповіда­н­нях та повістях від­творює форми та явища природи, що обʼєктивно існують, уважно ставиться до деталей. Письмен­ник виявляє власне романтичне світовід­чу­т­тя, сві­домо від­мовляється від надмірної інтелектуалізації, постмодерністської естетизації почут­тів, вражень і знань. Ш. ві­домий і як тонкий поет-лірик. Окремою книгою видав нарис «Рано-вранці вітри заголосять...» (Р., 1994), де ви­ступив як дослідник матеріалів про сталінські ре­пресії. Із російської мови пере­клав твори Д. Мізгуліна («Немов життя іще й не починалось»), Л. Струся («Мерзлота», «Спогад про Волинь»; усі — 2010; «Спецпереселенці», 2012), Є. Айпіна («Божа мати в кривавих снігах», 2011; усі — Рівне).

Завантажити статтю