Шевчук Степан Васильович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Шевчук Степан Васильович
Діяльність:: графік
Дата народження:: 13 берез. 1944

ШЕВЧУ́К Степан Васильович (13. 03. 1944, с. Литячі Товстенського, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл.) — графік. Закінчив графічний факультет Українського поліграфічного інституту у Львові (1972; викладач В. Савін). Працював бібліотекарем у рідній школі (1961–67); декоратором у Дрогобицькому драматичному театрі (Львівська обл., 1968–69); викладачем Бучацької дитячої художньої школи (Тернопільська обл., 1967–70); викладачем образотворчого мистецтва і керівником художньої студії Чортківської гімназії імені М. Шашкевича (1992–99; один із ініціаторів створення та оформлювач кімнати-музею М. Шашкевича). Основна галузь — станкова графіка. Більшість робіт створює в техніці ліногравюри (переважно пейзажі, натюрморти, портрети, композиції), а також темпери, акварелі, пастелі; багато творів, особливо етюдного характеру, виконує графітним олівцем, тушшю, кульковою ручкою (зокрема ілюстрації). Від 1987 співпрацював із журналом «Дзвін» (Львів), оформив його ювілейне число, вміщував ліногравюри до «Слова о полку Ігоревім» (1986–87), серію малюнків «Ліс» (2012) тощо. Виконав обкладинки до книжок «Доля моя з Україною злита» (1997), «Ягільниці — 555» (2003; обидві — Чортків) С. Бубернака; проілюстрував понад 20 художніх, методичних, наукових видань, зокрема «Знак серця» (2009), «На захід від спадаючого сонця» (2011), «Мій ворог — Хасан» (2012; усі — Тернопіль), «Симфонія Петриківського лісу» (Л., 2015), «Де свище Овлур» (2016), «Апокрифи лісу» (2018; обидві — Тернопіль) П. Сороки, «Останній на полі слави» Б. Савки (Т., 2009). Автор низки творів із зображенням історико-архітектурних пам’яток Чорткова (серії «Мелодія століть», 1986–2012; «Архітектурні пам’ятки Чорткова», 1989–92 та 2002–03), Кам’янця-Подільського Хмельницької обл. (серія «Кам’янець-Подільський. Пам’ятки середньовіччя», 1989–2000), екслібрисів (від 1971; у техніках ліногравюри, гравюри на дереві, малюнка), герба Чорткова (2002), декоративно-тематичного триптиха «Чортків» для місцевої міськради (2003). Захоплюється живописом, іконописом (серія «Святі апостоли» у соборі верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові, 2001). Від 2009 працює над портретами діячів культури Тернопільщини (П. Болехівського, М. Гайворонського, С. Чарнецького, К. Рубчакової, Я. Гніздовського, М. Бойчука, О. Маковея тощо) в техніці сангіна, пастель, сепія. Учасник мистецьких виставок від 1973. Персональні — у Тернополі (2009), Чорткові (2010), Бережанах (2011–12), Збаражі, с. Ягільниця (обидва — Тернопільська обл., 2012). Деякі роботи Ш. зберігають у Тернопільському, Чортківському та Бережанському краєзнавчих музеях, Державному історико-архітектурному заповіднику в м. Бережани, Збаразькому замку, Ягільницькому народному музеї, Чортківській публічній бібліотеці, приватних колекціях Б. Гаврилишина та М. Горбаля.

Додаткові відомості

Основні твори: «Осінній етюд», «Ранок на каналі Ленінград», «Берези» (усі — 1972), «Майбутні будівничі», «Березовий гай», «На Дністрі» (усі — 1973), «Гуси-лебеді», «Білоруський пейзаж» (обидва — 1974), «Дністер» (1979), «Роздуми. Бабуся» (1980), ілюстрація до казки «Лисичка і журавель» (1984), «На шлях я вийшла ранньою весною... (Леся Українка)», «Село Джурин. Сільська церква» (обидва — 1985), «Т. Шевченко» (1987, 2014), «Міст» (1988), «Зима» (1989), «Карпати» (2009), «Історик М. Грушевський» (2013), «Борітеся — поборете, вам Бог помагає», «Іоанн Георг Пінзель» (обидва — 2015), триптих «Пам’яті Небесної сотні» (2016); серії — «Українські народні казки» (1984), «Карпатські етюди» (2007–09), кольорових ескізів «Історичні портрети» (від 2020); цикл «Друге життя» (від 2009).