ЧОРНОБА́Й Володимир Микола­йович (17. 03. 1954, с. Михайлівське Московської обл.) — художник-монументаліст. Брат Ю. Чорнобая. Заслужений художник України (2016). Золота нагорода 1-го конкурсу-ви­ставки модерного мистецтва (Тернопіль, 1996), 3-я премія Всеукраїнської ви­ставки малярства на склі «Три виміри: вчорашнє, сьогоде­н­ня і завтра» (Львів, 1998), срібна медаль «Labor omnia vincit» Товариства імені І. Цегельського (По­знань, 2009), нагорода президента м. Каліш (2015; обидва — Польща). Тернопільські обласні премії імені М. Бойчука (2002) та імені Я. Музики (2022). Член НСХУ (1989), Спілки польських художників (2009). Закінчив від­діле­н­ня кераміки Львівського училища прикладного мистецтва (1973; викладач Т. Драган), від­діле­н­ня художнього скла Львівського ін­ституту прикладного та декоративного мистецтва (1980; викладач Н. Федчун). 1981–2014— художник-монументаліст у Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України; від 2023 — доцент Тернопільського педагогічного університету. Основні галузі — вітраж, малярство на склі, шовко­друк, станковий живопис і графіка, класичний дизайн. Автор низки вітражів, зокрема «Сонячна симфонія» у Будинку культури в м. Заліщики (1981–82), «Сонячний віночок», «Пташиний вихор» у Будинку культури в м. Копичинці (1983–84; обидва — Тернопільська обл.), «Сонце-сад» у ресторані «Галичина» в Тернополі (1984–85), «На вино­граднику», «У яблуневому саду» в Будинку побуту цукрового заводу в м. Ланівці (Тернопільська обл., 1988–89). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, між­народних мистецьких ви­ставок від 1984, зокрема в Польщі, Румунії, Словач­чині, Німеч­чині. Персональні ви­ставки (понад 87), зокрема в Тернополі (1992, 1994–95, 2002, 2009, 2010, 2014, 2019, 2022–24), Львові (1993, 1997, 2013, 2020–21), Чернівцях (1994), Луцьку (1995–96, 2016–17, 2021), Києві (1997, 2015), містах Каліш (1999, 2005, 2009, 2012, 2014, 2022), Серадз, Пшеворськ (обидві — 2000), Ярослав, Ельблонґ (2003), Славно, Пабʼяніце (2004), Острів-Великопольський, Ольштин (2005), Плешев (2005, 2008), Голухув (2006–07), Остшешув, Кемпно (2006), Опатувек (2007), Кротошин (2007, 2012), Злочев (2008; усі — Польща), Івано-Франківськ (2008, 2012), Хамм (2008, 2018), Шведт (2010; обидва — Німеч­чина), Андрихув (2010, 2015), Сьрода-Шльонська (2011–12; обидва — Польща), Берліні (2012, 2015), Лефкоша (Кіпр), Він­ниці (обидві — 2019). Брав активну участь у всеукраїнських та між­народних пленерах живопису. 2005–21 організовував між­народні малярські пленери «Inspiracje Goluchowskie в Голухові». Деякі твори Ч. зберігають у Дирекції ви­ставок НСХУ та Міністерства культури та інформаційної політики України (обидві — Київ), Національному музеї у Львові, Львівському палаці мистецтв, Музеї етно­графії та художнього промислу (Львів; подарував 37 власних творів), Тернопільських крає­знавчому та художньому музеях, Севастопольському й Чернівецькому художніх музеях, Волинському крає­знавчому музеї, Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (обидва — Луцьк), Міському культурному осередку м. Бардеїв (Словач­чина), Національному музеї на Май­данку (Люблін, Польща), Окружному музеї Землі Каліської, Музеях регіональних в Остшешуві та Плешеві, Музеї сучасного мистецтва на Кіпрі (Нікосія) та ін.