Тимчак Микола Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ТИМЧА́К Микола Михайлович (01. 03. 1956, с. Велика Березовиця Микулинецького, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — письмен­ник, графік, різьбяр, іконописець. Член НСПУ (1987). Премії імені Вал. Поліщука, імені А. Коломийця, імені Г. Чубая, імені І. Низового, імені Світочів. Закінчив Рівненський педагогічний ін­ститут (1978). Учителював на Дубенщині (Рівненська обл.), працював завідувачем від­ділу дубровицької ра­йон­ної газети «Поліський маяк»; вихователем та викладачем Дубенського культосвітнього училища, за­ступником голови Дубенської райдерж­адміністрації. На творчій роботі. Був ведучим кількох телепередач, де виконував власну спів­ану поезію. Пише для дорослих та дітей. Головна риса його творів — віра в існува­н­ня вічних моральних цін­ностей. У доробку — пейзажна, інтимна лірика; вірші для дітей — мелодійні, легкі для запамʼятовува­н­ня, з іскринкою гумору. Понад 10 віршів поклав на музику (автор слів гімну м. Дубно). Окремі твори пере­кладені болгарською, білоруською, російською, тувинською, японською та ін. мовами. Як книжковий графік про­ілюстрував не лише власні книжки, а й багатьох колег-письмен­ників (С. Бабій, В. Дьомін, В. Фемʼяк, М. Панасюк, О. Яцківський, М. Денисюк, Б. Дичук, М. Овдієнко, Л. Нижник), антологію сучасної польської поезії в українських пере­кладах С. Шевченка «Інше проха­н­ня», релігійні, народо­знавчі, просвітянські, крає­знавчі ви­да­н­ня дубенського видавництва «Наш край» тощо. Його горельєфи (різьбле­н­ня на дереві) є в музеях Києва та Кременця (Тернопільська обл.), Дубенського заповід­ника. Серед робіт — «Тарас Бульба», «Маруся Чурай, пісня», «Мамина осінь», «Осін­ній лірник Волині Іван Верховець». Одне із живописних полотен автора присвячено 140-річчю пере­бува­н­ня Т. Шевченка на Дубенщині. Учасник багатьох художніх ви­ставок (персональні — у Рівному, Дубні, Кременці). Автор памʼятників на Козацькому редуті між селами Плоска і Семидуби Дубенського р-ну (архітектор каплиці, споруджена на цьому святому місці), борцям за волю і незалежність України у селах Верба і Мирогоща на Дубенщині, Ужинець — на Млинівщині; меморіальних дошок Івану-Павлу ІІ у Польщі, М. Лисенку, У. Самчуку, Т. Чацькому, війську Б. Хмельницького, А. Мальчевському, сотнику Дубенського козацтва М. Боришкевичу та ін. Малював ікони для церков у селах Молодаво, Симонів, Степані та Свято-Преображенської церкви у Дубні; роз­писав Свято-Миколаївський монастир у Дубні. Про Т. знято телефільм «Над Іквою терен цвіте».

Тв.: Спів­аниця. К., 1987; Сніги. Л.; Дубно, 2004; Посвіт любові. Лц.; Дубно, 2006; Бавило. Р., 2006; Визволи нас від лукавого. Дубно, 2009; Крила на вітрі. Р., 2016; Дарунок від Миколая. Р., 2016; 2020; Роз­коп. Р., 2018; Солоний шлях. Р., 2021; Ріка. Р., 2024.

Літ.: Пшеничний М. Спертися на крило... // Літературна Україна. 1986, 9 січ.; Драч І. Післямова до віршів М. Тимчака // Вітчизна. 1986. № 2; Шморгун Є. Твори народних майстрів Ровенщини // Народна творчість та етно­графія. 1987. № 4; Пшеничний М. Читати, дивитися, слухати Миколу Тимчака // Жовтень. 1988. № 7; Мельник Я. Без­захисність і сила добра: (Микола Тимчак) // Мельник Я. Сила вогню і слова: Літ. порт­рети. К., 1991; Цимбалюк Є. Глибокі «Сніги» Миколи Тимчака // Вільне слово. 2005, 12 квіт.; Пшеничний М. Тризубом Володимира, по­глядом Кобзаря // Погорина. 2006. № 1.

М. І. Пшеничний, Є. І. Шморгун

Завантажити статтю