Селютіна Лідія Яківна
Визначення і загальна характеристика
СЕЛЮ́ТІНА Лідія Яківна (15. 11. 1920, Одеса — 14. 02. 2007, там само) — письменниця. Дружина Ю. Трусова. Членкиня НСПУ (1963). Заслужений діяч мистецтв України (2002). Премія імені М. Посмітного (2003). Закінчила Одеське театральне училище (1941), Літературний інститут (Москва, 1963). У 1945–52 працювала секретарем музичної школи; 1951–57 — в Одеському українському театрі. Твори друкувала в збірниках, журналах, альманасі «Літературна Одеса». Авторка п’єс «Грози минають» (1956), «Вітер з моря» (1960), «Чайки над містом» (1976), «Без кохання не можна» (1981), «Ціна падіння» (1989) та ін., що були поставлені театрами Одеси, Миколаєва, Житомира, Кіровограда (нині Кропивницький), Києва, Бердичева (Житомирська обл.) тощо.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Іду на вогник: Оповідання. К., 1973; Сотвори добро: Повесть. О., 1976; Наследники: Роман. О., 1981; Быть человеком: Роман. О., 1983; Дороги: Роман. О., 1984; Именем любви: Роман. К., 1988; Прорыв: Роман. О., 1990; Цыганка Рубинта: Роман. О., 1994; Любовное зелье: Роман. О., 1995; Трефовая дама: Роман. О., 1997.