Селютіна Лідія Яківна

Визначення і загальна характеристика

СЕЛЮ́ТІНА Лідія Яківна (15. 11. 1920, Одеса — 14. 02. 2007, там само) — письмен­ниця. Дружина Ю. Трусова. Членкиня НСПУ (1963). Заслужений діяч мистецтв України (2002). Премія імені М. Посмітного (2003). Закінчила Одеське театральне училище (1941), Літературний ін­ститут (Москва, 1963). У 1945—52 працювала секретарем музичної школи; 1951—57 — в Одеському українському театрі. Твори друкувала в збірниках, журналах, альманасі «Літературна Одеса». Авторка пʼєс «Грози минають» (1956), «Вітер з моря» (1960), «Чайки над містом» (1976), «Без коха­н­ня не можна» (1981), «Ціна паді­н­ня» (1989) та ін., що були по­ставлені театрами Одеси, Миколаєва, Житомира, Кірово­града (нині Кропивницький), Києва, Бердичева (Житомирська обл.) тощо.

Тв.: Іду на вогник: Оповіда­н­ня. К., 1973; Сотвори добро: Повесть. О., 1976; Наследники: Роман. О., 1981; Быть человеком: Роман. О., 1983; Дороги: Роман. О., 1984; Именем любви: Роман. К., 1988; Прорыв: Роман. О., 1990; Цыганка Рубинта: Роман. О., 1994; Любовное зелье: Роман. О., 1995; Трефовая дама: Роман. О., 1997.

Літ.: Маркушевський, П. Наснага творчості: Лідії Селютіній — 50 // Літературна Україна. 1970, 13 листоп.; Зайченко И. Под гордым парусом любви: Известному одес. прозаику Л. Селютиной исполнилось 85 лет // Одес. вест. 2005, 15 нояб.

В. М. Гаранін

Завантажити статтю