Переп’ятиха

ПЕРЕ­ПʼЯ́ТИХА  — ви­значна поховальна памʼятка ран­ньоскіфського часу (кінець 7 ст. до н. е.). Виявлена в українському Прав­обережному Лісо­степу по­близу с. Марʼянівка Васильківського пов. Київської губ. (нині Білоцерківського р-ну Київської обл.). Роз­копана влітку 1845 професором Університету св. Володимира у Києві М. Іванішевим, за деякими даними, у досліджен­ні кургану брав участь Т. Шевченко. На час роз­копок П. мала висоту бл. 11 м. Могила, що від­крита в кургані, — оригінальна монументальна кон­струкція, пл. 180 м², висотою 5—7 м, споруджена на рівні давнього горизонту. Вона мала потужні глинобитні стіни, деревʼяну під­логу, дубове, ймовірно дво­схиле пере­кри­т­тя, що утримувалося 16 дубовими стовпами. На пере­крит­ті знаходилося своєрідне склепі­н­ня, обкладена дерновими валиками — «це­глинами», що утворювали власне надмогильну споруду. У могилі зна­йдено 14 поховань, виконаних за обрядом трупопокладе­н­ня, та чисельні трупоспале­н­ня, а також деякі речі (зокрема прикраси з дорогоцін­них металів), що залишилися після пограбува­н­ня кургану. Грандіозні роз­міри памʼятки, складність і монументальність поховальної камери, що втілили колосальні затрати живої праці, над­звичайна кількість поховальних су­провід­них осіб разом з основним покійником — все дає під­стави вбачати у П. усипальницю одного з могутніх ран­ньоскіфських вождів.