Юдін Василь Олександрович
Визначення і загальна характеристика
Ю́ДІН Василь Олександрович (20. 03. 1956, с-ще Моніно Московської обл.) — графік. Член НСХУ (1992). Закінчив Київський художній інститут (1981; викладачі М. Дерегус, І. Селіванов, А. Чебикін). 1983–96 — художник-монументаліст у Чернігівських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР; 1996–2000 — художник-графік журналу «Вогні Славутича» (м. Славутич Київської обл.); 2001–03 — художник-оформлювач культурно-мистецького центру «Арт-центр» у Чернігові; 2005–13 — у Чернігівській дитячій художній школі: викладач, від 2008 — заступник директора з навчально-виховної роботи; 2014–18 — інженер навчальної літографічної лабораторії Видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»; від 2019 — викладач дисциплін дизайну Чернігівського фахового коледжу інженерії та дизайну Київського університету технологій та дизайну. Майстерно володіє техніками гравюри на картоні, офорту, літографії, монотипії. Твори Ю. вирізняються стриманою кольоровою гамою, вишуканою манерою виконання, щирістю, безпосередністю. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1990. Персональні — у Чернігові (2009, 2025). Деякі твори Ю. зберігають у Чернігівському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Дядько Михайло» (1987), «Пейзаж з кропивою» (1988), «Велике місто», «Жовтий дощ» (обидва — 1992), «Ворожка», «Світло і тінь» (обидва — 1994), «Собаче намисто» (1997), «Зона відпочинку» (2010), «Довічна професія» (2011), «Свято шлунка», «Продамо» (обидва — 2019), «Автопортрет з новим чайником» (2021), «Прогулянка містом» (2024), «Стан невагомості», «Дрон» (обидва — 2025).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
