Юдін Василь Олександрович

Визначення і загальна характеристика

Ю́ДІН Василь Олександрович (20. 03. 1956, с-ще Моніно Московської обл.) — графік. Член НСХУ (1992). Закінчив Київський художній ін­ститут (1981; викладачі М. Дерегус, І. Селіванов, А. Чебикін). 1983—96 — художник-монументаліст у Чернігівських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР; 1996—2000 — художник-графік журналу «Вогні Славутича» (м. Славутич Київської обл.); 2001—03 — художник-оформлювач культурно-мистецького центру «Арт-центр» у Чернігові; 2005—13 — у Чернігівській дитячій художній школі: викладач, від 2008 — за­ступник директора з на­вчально-виховної роботи; 2014—18 — інженер на­вчальної літо­графічної лабораторії Видавничо-полі­графічного ін­ституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут»; від 2019 — викладач дисциплін дизайну Чернігівського фахового коледжу інженерії та дизайну Київського університету технологій та дизайну. Майстерно володіє техніками гравюри на картоні, офорту, літо­графії, монотипії. Твори Ю. вирізняються стриманою кольоровою гамою, вишуканою манерою викона­н­ня, щирістю, без­посередністю. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1990. Персональні — у Чернігові (2009, 2025). Деякі твори Ю. зберігають у Чернігівському художньому музеї.

Тв.: «Дядько Михайло» (1987), «Пейзаж з кропивою» (1988), «Велике місто», «Жовтий дощ» (обидва — 1992), «Ворожка», «Світло і тінь» (обидва — 1994), «Собаче намисто» (1997), «Зона від­починку» (2010), «Довічна професія» (2011), «Свято шлунка», «Продамо» (обидва — 2019), «Автопорт­рет з новим чайником» (2021), «Прогулянка містом» (2024), «Стан невагомості», «Дрон» (обидва — 2025).

Літ.: Другий київський художній ярмарок. К., 1995; Капуста В. Мі­гранти з Андріївського узвозу // Вогні Славутича. 1998. № 1.

В. Л. Капуста

Завантажити статтю