Щукін Марко Борисович

Визначення і загальна характеристика

ЩУ́КІН Марко Борисович (Щукин Марк Борисович; 14. 10. 1937, Ленін­град, нині Санкт-Петербург — 14. 07. 2008, там само) — російський археолог. Доктор історичних наук (1991), член-кореспондент Німецького археологічного ін­ституту (1994). Закінчив Ленін­градський університет (1965). Від 1967 працював у Державному Ермітажі (Санкт-Петербург): хранитель черняхівських і сарматських колекцій, засновник Словʼяно-Сарматської археологічної екс­педиції (1978). Водночас вів науковий семінар для студентів кафедри археології Санкт-Петербурзького університету. Досліджував археологію римського часу в Східній і Центральній Європі, зокрема черняхівську і зарубинецьку культури та походже­н­ня словʼян. Брав участь у роз­копках зарубинецьких, черняхівських, київських, ран­ньословʼянських памʼяток у Житомирській (1976, 1978), Чернівецькій (1983—84), Чернігівській (1985) обл. та ін.

Пр.: Сарматские памятники Среднего Подне­провья и их соотношение с зарубинецкой культурой // Археол. сб. Гос. Эрмитажа. Ленин­град, 1972. Вып. 14; Славянское поселение Сущаны-Хмельник на реке Уборти // Древние памятники культуры на тер­ритории СССР. Ленин­град, 1982; Rome and Barbarians of the Central and Eastern Europe in the 1st cent. BC — 1st cent. AD. Oxford, 1989; На рубеже эр. Санкт-Петербург, 1994; Готский путь. Санкт-Петербург, 2005.

Літ.: Памʼяті Марка Борисовича Щукіна // Археологія. 2009. № 4.

Н. С. Абашина

Завантажити статтю