Щеглюк Василь Романович
ЩЕГЛЮ́К Василь Романович (19. 11. 1944, с. Тяпче Болехівського р-ну Станіславської обл., нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл.) — письменник, живописець. Член НСПУ (2015). Лауреат конкурсів «Коронація слова» (2011), імені М. Утриска (2017) та ін. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1967). Працював на виробництві, у Львівських облдержадміністрації та міськраді. Від 2006 — на пенсії. Перші вірші та гуморески почав писати у шкільні роки, деякі з них друкували в районних та обласних газетах, згодом — у колективних збірниках, журналах «Жовтень» (пізніше «Дзвін») і «Україна», газеті «Літературна Україна». У поезіях Щ. багато лірики та політики, душевного драматизму, а також гумору, сатири та сарказму. Низку віршів поклав на музику композитор Є. Заставний (пісенник «Акорди любові», Л., 2014). Окрім поезій, у доробку — історично-документальні романи «…Як роса на сонці» (1992), «Несподівані скарби» (2012); есе «Таємниця полковника “Ігоря”» (2009) про свого родича, діяча ОУН—УПА Луку Павлишина (2010 у літературному записі Щ. видано його спогади «На грані двох світів»). Створив переважно олійними фарбами понад 100 картин; 2009 організовано першу персональну виставку його художніх робіт у церкві Пресвятої Богородиці у Львові.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Протяги століть. Л., 2000; Ясногора. Л., 2003; Діамантове кільце. Л., 2006; Ключ від хати. Л., 2008; Несподівані скарби. Л., 2012; Полки у небо йдуть… Л., 2015; На хвилях дум та реалій. Л., 2016; Амфоризми. Л., 2018; Любов і покара. Л., 2018; Передчуття-перестороги. Л., 2019; Поетичні афоризми, афоризми, портретизми. Л., 2020; Бабуся і Киця. Кам’янка-Бузька, 2021.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
