Сидоряк Микола Іванович
Визначення і загальна характеристика
СИДОРЯ́К Микола Іванович (02. 10. 1891, м-ко Великий Бичків, нині с-ще Рахівського р-ну Закарпатської обл. – 18. 09. 1934, Москва) – громадсько-політичний діяч. Працював на виробництві, займався самоосвітою. 1912–18 служив на австро-угорському флоті, брав участь у повстаннях на кораблях, за що 1918 був заарештований і ув’язнений. Після звільнення повернувся на батьківщину. 1920 став одним із організаторів Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі, разом із І. Локотою організовував її місцеві осередки. Підтримав ідею реалізації пролетарської революції в Угорщині та Закарпатті. Від 1921 – активний член новоствореного крайкому КП Чехо-Словаччини (КПЧ), очолював заводський партійний осередок у Великому Бичкові. Брав участь у страйках і демонстраціях, організованих партією. На парламентських виборах у Чехо-Словаччині 1924, 1925, 1929 обирався депутатом парламенту. Член керівного органу крайкому КПЧ (1922–30), делегат всіх з’їздів КПЧ міжвоєнного періоду. Дотримувався проукраїнської, але прорадянської орієнтації, пропагував ідею возз’єднання Закарпаття з УРСР. За антидержавну діяльність зазнав переслідувань з боку чехо-словацької влади. 1931 через важку хворобу відійшов від активної партійної діяльності, за пропозицією ЦК КПЧ виїхав на лікування до СРСР.
Додаткові відомості
Завантажити статтю
Людина 
