Ревай Юліан Іванович

РЕВА́Й Юліан Іванович (26. 07. 1899, с. Мирча, нині Ужгородського р-ну Закарпатської обл. — 30. 04. 1979, м. Нью-Йорк, США) — громадсько-політичний діяч. Закінчив Ужгородську учительську семінарію (1917). Учасник 1-ї світової війни (1917—18). У між­воєн­ний період був одним із найви­значніших діячів Закарпа­т­тя в освітній сфері. Очолював у шкільній управі краю від­діл шкільних будинків (1923), був референтом народних шкіл (1925), секретарем екзаменаційної комісії учителів горожанських шкіл (1925—35). Редактор щомісячного педагогічного ж. «Учитель» (1925—35), видавець громадсько-політичного часопису «До пере­моги» (1935—38). Член товариства «Просвіта», Педагогічного товариства Під­карпатської Русі, Учительської громади, «Пласту», голова управи кра­йового хору Під­карпатського учительства. Автор праць «Русько-мадярська термінологія» (1923), «Мадярсько-руський словник» (1928; обидві — Ужгород, спів­авт.), «Довкола автономії Під­карпатської Русі» // «До пере­моги» (1936), «В боротьбі за правду» (1938) та ін. Спізасновник, член президії Під­карпатської філії Чехо-Словацької соціал-демократичної партії, 1935—38 — посол (депутат) парламенту від неї. У період існува­н­ня Карпатської України — 1-й за­ступник голови Центральної руської (української) ради в Ужгороді, міністр в урядах А. Бродія (11—26 жовтня 1938) і А. Волошина (26 жовтня 1938 — 14 березня 1939), спів­засновник і член Українського національного обʼ­єд­на­н­ня (січень 1939), посол до Сойму Карпатської України (12 лютого 1939). 14 березня 1939 при­значений Міні­стром закордон­них справ, 15 березня 1939 — Премʼєр-міні­стром уряду Карпатської України. Після окупації Закарпа­т­тя Угорщиною емігрував за кордон. Проживав у Словач­чині, Чехії, Німеч­чині (1939—48). У 1949 ви­їхав до США. Був головою допомогового обʼ­єд­на­н­ня «Самопоміч» (1949—79), директором канцелярії Українського кон­гресового комітету Америки (1949—57) та Українського ін­ституту Америки (1958—79), президентом Карпатського дослідного центру (1964—79; згодом присвоєно імʼя Р.), почесним головою Карпатського Союзу США, спів­засновником Світового кон­гресу вільних українців, головою Федерального кредитного ко­оперативу «Самопоміч» у Нью-Йорку. Ініціатор зведе­н­ня памʼятника Т. Шевченку у Вашинґтоні, за що нагороджений «Шевченковою Грамотою волі».

Завантажити статтю